Тарас Прохасько: Улюблену гирю ліпше не класти дітям у рюкзак

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Кіровоград із презентацією дитячої трилогії «Хто зробить сніг?», «Куди зникло море» і «Як зрозуміти козу» відвідав відомий дитячий письменник Тарас Прохасько.

 

Зустріч відбулася у Львівській майстерні шоколаду – поспілкуватися з представником станіславського феномена прийшли шанувальники сучасної української літератури, батьки з дітьми, журналісти, викладачі. Майже  двогодинна розмова з паном Тарасом надихнула, змусила задуматися над власним світосприйняттям і нагадала про те, якою була дитяча література в нашому дитинстві. Не знаю, як у вас, але кротиків – головних персонажів Прохаськової трилогії – у моїх дитячих книгах не було. Отже, першим запитанням до Тараса Прохаська й було: «Чому кротики?»

− Хто з вас бачив кротиків? Це якраз дуже добра сила дитячої літератури, тому що кроти – це незнане нам життя. Це не котики, які живуть біля нас. Кроти мають більше таємниць, бо вони невидимі. Ми не дуже знаємо, як живуть кроти, і це дає великий простір для письменницької та читацької уяви. Можна було б вибрати менш помітних істот, які необтяжені симпатією, адже дуже легко любити симпатичних, але життя має багато інших форм краси, − пояснив Тарас Прохасько.

Деякі критики кажуть, що трилогія про кротиків – це спроба Прохаська пояснити свою філософію дітям. Сам письменник замість слова «пояснити» вживає слово «втюхати»:

− У випадку дитячої літератури, якщо бути відвертим, йдеться про таку річ, як втюхати, адже дорослі завжди щось втюхують дітям. Література – це  не тільки філософія – це спосіб показати різні можливості, адже єдине, що ми можемо дати своїм дітям, – це показати, що все можливе, і розказати про своє ставлення до цього. Головне – ліпше не класти у рюкзак дитини свою улюблену гирю, – вважає філософ Прохасько.

До речі, трилогія стала унікальним досвідом співписання і співдосвіду для подружжя (на жаль, віднедавна колишнього) Тараса і Мар’яни Прохаськів: Мар’яна виконала ілюстрації до трилогії.   

Під час зустрічі торкнулися і теми співвідношення якості та кількості дитячої літератури. Зокрема, на думку Прохаська, якість книжки передбачає якість змісту і книжкового виробу. Дуже часто якісна дитяча література і якісна книжка не перетинаються. «Цілком може бути, що чудесно зроблена книжка виконує свої функції з приваблення дитини до світу книжок, але при цьому може бути або пустою, або ускладненою», − упевнений Тарас Прохасько. 

Прохасько нагадує: дорослим не варто проектувати власні емоції на дітей, не варто користуватися власними поглядами на життя під час вибору літератури: «Дітям цікаве все, що стосується їхніх проблем, а не тих, про які їм розказують.
У дітей є такі самі проблеми, як і у дорослих: самоідентифікація, самовираження, контакти з іншими. Коли діти можуть ідентифікувати себе з кимось із прочитаних героїв. Вся література існує для того, щоб якось натякнути: все, що відбувається з нами, не відбувається марно. Вся література намагається підсунути відповідь на запитання «Для чого я є?»…

Ми не могли не продегустувати дитячу літературу Прохаська. Скажемо відверто: читати його книги, розглядати ілюстрації – це неймовірна насолода.

Із перших рядків, коли сім’я кротиків готується до Різдва, готує кутю за тим же рецептом, за яким роблять її у твоїй родині, коли не вистачає родзинок і кротики вирішують наступного року самі виростити виноград, щоб мати власні родзинки… А далі – пригоди, гумор, безпосередність, і все це смачною українською…

Та що там переказувати. Читайте Прохаська!

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА