Люди, що змінили майбутнє

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Мине трохи часу і події, які відбувалися в Україні в січні-лютому- 2014-го, будуть записані на сторінках нашої історії як одні із найтра- гічніших. Побільшає на землі пам’ятників новітнім героям, які покла- ли своє життя за наше майбутнє, а скептикам, які воліють порівню- вати інформацію з різних телевізійних каналів, не вистачить слів, щоб виправдати дії людей, які виконували накази влади, стріляючи у беззахисних українців за дерев’яними щитами. Людям, котрі змінили Україну ціною власного життя, присвятила один зі своїх останніх випусків газета «Експрес».

Микола Дзявульський, 56 років, Шепетівка. «Такі, як він, не зраджують...»

Учитель географії і біології у ліцеї, він не раз казав, що Україну виборюватиме до останку. Так і сталося. Микола Степанович завжди брав активну участь у громадському та політичному житті міста: був депутатом міської ради, очолював Спілку підприємців Шепетівщини.

Колеги кажуть: «Він був політиком 90-х, вихідцем ще з тих часів, коли нiхто й не думав про гроші за голосування, «просування» якихось рішень». Він був непідкупний, щирий та вірний. Любив дружину та єдину доньку. «Знаю його як чудову людину, чесну, порядну і відповідальну. Такі, як він, не зраджують і не здають, ‒ каже громадська активістка та знайома Наталя Рохова. ‒ Не можу стримати сліз. Гинуть найкращі люди».

На честь Миколи Дзявульського у Шепетівці назвуть одну з вулиць та площу. 20 лютого, коли Микола Дзявульський виносив на руках пораненого побратима-земляка, куля влучила йому в самісіньке серце.

 

 

Ігор Дмитрів, 30 років, с. Копанки, Івано-Франківська область. «Вiн завжди мав свою думку...» «Він був наче кришталик, крізь який видно людську душу, ‒ згадує член Комітету опору диктатурі Ігор Очкур. ‒ Його проникливі очі дивилися у саме дно душі. Такій людині неможливо було сказати неправду».

Ігор Дмитрів закінчив Одеську юридичну академію, шукав роботу за спеціальністю ‒ хотів бути корисним людям. Мріяв жити у вільній країні, де діють справедливі закони. За словами І. Очкура, калуський герой був дуже начитаний, цікавився законодавством.

«Він завжди мав свою думку щодо змін у країні, ‒ згадує Ігор Очкур. ‒ Казав, що треба цілковито змінити систему, бо вона наскрізь корумпована і злочинна. Ігор навіть у дуже складній ситуації вмів у всьому знаходити щось хороше. Як приїжджав із Майдану, насамперед захоплено говорив про те, як у Києві згуртувалася вся Україна. І немає поділу на Захід та Схід, є великий єдиний народ». Мріяв про щасливу родину.

Майстровитий та беручкий до роботи чоловік був, збудував будинок у селі Копанки. Однак жити нині у тому домі нікому ‒ сім’ї немає, батько помер, а мати на заробітках в Італії. «Ігор завжди казав, що є патріотом України. Гордився, що народився у тому краї, де й великий Провідник Степан Бандера. Мав величезну жагу до життя. Про таких людей кажуть, що вони здатні змінити не лише людей навколо себе, а й увесь світ», ‒ згадує його друг.

Ігор загинув 20 лютого. Далі буде.

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА