Війна компроматів, або Хто кого «мочить» і чому

Автор: Нова Газета

Вибачте за жаргонне слово, але говоритиму якраз про той компромат, завдання якого не розповісти про гріхи людини, а саме «мочити» її.

 

Прочитав разом із іншими публікації й про Анатолія Гриценка, які просто зарясніли після того, як ім’я лідера «Громадянської позиції» високо піднялося у рейтингу претендентів на посаду глави держави. І перефразовуючи Грибоєдова, вирішив проаналізувати, «…а критики хто?». Бо після їхніх статей, публічних заяв і т. ін. у мене склалося враження, що Анатолій Степанович винен уже тим, що народився. Схоже, оскільки в Гриценка – ні тобі маєтків, ні рахунків в офшорах, ні записаного на жінку бізнесу… Доводиться фантазувати.

Отже, цей похмурий політик ще змалку був якимось «підозрілим». Шкільний відмінник, він не пішов на курси механізаторів, а подався прямо в суворовське училище, потім – у вище  військово-інженерне училище і так аж до кандидата технічних наук і звання полковника. Ще й потрапив на стажування у Пентагон.

Йому навіть приписували, що працював на США. І це – за всієї пильності КДБ та військової контррозвідки. Ніби секрети, які могли зацікавити американців, лежали в училищних сейфах, а саме в училищі на той час працював Гриценко.

А вже на посаді міністра оборони герой усіх цих публікацій, якщо вірити деяким авторам, дав собі волю, розгулявся на повну! Нібито продавав військове майно та озброєння наліво й направо. З цього приводу багато говорити не буду. Повідомлю лише тим, хто цього не знає: згідно з Положенням про порядок відчудження та реалізації військового майна це здійснюють підпорядковані Кабінету Міністрів структури – «Укроборонпром», «Укрспецекспорт», «Укроборонсервіс», списки для реалізації затверджуються Кабміном, а виручені кошти зараховуються до бюджету.

Нагадаю також, що саме тоді, коли Гриценко очолював військове відомство, Україна у рамках угод з ЄС та НАТО активно реалізувала кілька програм скорочення озброєння. Не Гриценко це робив, а Україна, в тому числі і шляхом продажу непотрібної, як вважалося, зброї. І ще одне: розмови про те, ніби проти нього порушено кримінальну справу, виявилися фейком, Генеральна прокуратура спростувала їх ще у серпні 2015 року.  І на цьому про Гриценка – все, бо насправді ця стаття не про нього, а про рівень політичної культури, в тому числі і його опонентів.

За що ж так не люблять Анатолія Степановича деякі політики і їхні підручні? Хто за що. Одні тому, що він може перекрити їм дорогу до президентського крісла. Другі – що перекриє дорогу до нього проросійському кандидату. Треті, бо пам’ятають його слова про те, що чекає на корупціонерів: «пожиттєво тюрма без права амністії чи помилування з конфіскацією усього їхнього майна».

У кінці травня телеканал Коломойського «1+1» насмішив глядачів, показавши в «Українських сенсаціях» сюжет про спілкування Гриценка, точніше його фотографії, заради успіху на виборах… з нечистою силою. Кращої ілюстрації деградансу телевізійників годі й шукати. Телеведучим програми «Гроші» на цьому каналі працює також Олександр Дубінський. Котрий намагається нав’язати думку, що за Гриценка все вирішує його дружина, редакторка «Дзеркала тижня» Юлія Мостова, в тому числі штовхає його в Президенти. Блискуча журналістка на випади тих, хто приписує їй амбіції першої леді, дала блискучу відповідь, що вона і зараз не остання.

Сам Дубінський  віддає перевагу іншому кандидату, точніше кандидатці, як і власник каналу олігарх Ігор Коломойський. Це до нього у Відень нещодавно їздив за консультаціями «принциповий антикорупціонер», де у компанії хабарника й екс-редактора антиукраїнського видання «Страна.ua» Ігоря Ужви та післямайданного втікача Андрія Портнова, напевне, отримав інструкції, кого як «мочити».

Не любить Гриценка і заступник голови фракції БПП Іван Вінник, приписуючи йому «послаблення обороноздатності» і «пошкодження об’єктів, що мають важливе оборонне значення». 

Хоча я щось не пригадую, щоб за Гриценка вибухали склади зі зброєю... Але не це має на увазі секретар комітету з питань національної безпеки і оборони, а втрати на Сході через нестачу зброї. Де Крим, а де Рим… Після Гриценка Україна мала ще вісьмох міністрів оборони і зараз має дев’ятого. Та найцікавіше, що через кілька хвилин той же Вінник говорить, що, перебуваючи у змові з командою Януковича, навмисне руйнував Сухопутні війська шляхом неправомірного та безпідставного відчуження їхнього майна Єжель. То  хто ж усе-таки ота «невістка»: Гриценко чи Єжель?

До «когорти» противників Анатолія Степановича, крім названих, можна віднести політологів Тараса Чорновола (той, хто сам бачив, як в Івано-Франківську важким металевим предметом збили з ніг Януковича) та президентського апологета Івана Палія, народного депутата Тетяну Чорновол, раніше відому тим, що лазила по огорожі Межигір’я, а тепер – дружбою з одіозним Пашинським, народних депутатів Володимира Ар’єва, Юрія Березу, Андрія Тетерука та інших.

Є серед авторів компромату на Гриценка й такі, про яких ми нічого не знаємо. Вони підписуються лише вигаданими прізвищами, і, з огляду на подібність текстів та їхню одночасну появу в багатьох ЗМІ, такі матеріали виходять з одного центру і є замовними. Дехто ж ховається за спеціально створеними проти Гриценка сторінками у Фейсбуці, які поширюються у цій соціальній мережі на правах реклами за гроші. Я не є адвокатом Анатолія Гриценка, але давно не вірю на слово жодному кандидату, бо надаю перевагу справам, та ще більше не вірю опонентам, що борються за перше крісло в країні не програмами і командами, а компроматом і «чорнухою».

Броніслав Куманський

НА ТУ Ж ТЕМУ

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА