Ми його обрали

Автор: Нова Газета

В Україні буде новий президент. За даними Центральної виборчої комісії, за підсумком обробки 100% протоколів у другому турі й остаточно на виборах глави держави переміг шоумен Володимир Зеленський. За його кандидатуру віддали голоси 73,22% виборців, за чинного очільника держави Петра Порошенка – 24,45%. 

 

Явка виборців склала 62,07%, що дещо менше від показника першого туру голосування.

Петро Порошенко переміг лише в одному регіоні – Львівській області, де за нього віддали голоси 62,80% виборців. Загалом найвищою підтримка чинного глави держави була саме у західних областях. У Тернопільській вона склала 46,64%, в Івано-Франківський – 42,46%. Найнижчою ж – у південно-східному районі. Так, у Луганській за Порошенка проголосували лише 8,43%, Донецькій – 10,59%, Дніпропетровській – 10,81%, Харківській – 11,17%, Одеській – 10,60%.

 

Кіровоградська область також «позеленіла»: за пана Зеленського свої голоси віддали 80,47% (17,51% за Порошенка). По округах Кіровоградської області картина приблизно рівна:

Округ № 99 (м. Кропивницький):

Зеленський –  76.57%,
Порошенко –  21.07%.

Округ №100 (Бобринецький):

Зеленський –  80.92%,
Порошенко –  17.25%.

Округ №101 (Голованівський):

Зеленський –  79.03%,
Порошенко –  19.03%.

Округ №102 (Знам’янський):

Зеленський –   82.66%,
Порошенко –   15.34%.

Округ №103 (Олександрійський):

Зеленський –  83.76%,
Порошенко –  14.34%.

 

Із загальної картини в нас випали лише кілька дільниць, де переміг все ж Петро Порошенко. Їх три. Це ДВК № 350169, що в Плоско-Забузькому Вільшанського району, де за Зеленського віддали голоси 20 осіб, а за Порошенка 26. На ДВК №350575 (охоплює села Михайлівської та Ульянівської сільрад Олександрійського району) ці цифри 58 і 86 відповідно. Переміг чинний президент і на одній дільниці в Кропивницькому (№350930) – 114 голосів проти 78. А на ДВК№ 350592 у с. Гайовому Олександрійського району зафіксували нічию: 55 на 55 голосів.

Минула виборча кампанія запам’ятається низкою явищ і подій із характеристикою «вперше». Уперше градус загострення пристрастей і навіть ненависті до опонентів серед виборців був таким високим. Уперше кандидати пройшли процедуру здавання аналізів, відбулися дебати на стадіоні. Уперше один із кандидатів переміг із таким великим відривом і встановив рекорд за відсотком підтримки. Уперше президентом стане людина без політичного минулого. Уперше переможений цивілізовано визнав програш і привітав переможця. Уперше голосування не супроводжували скандали через фальсифікацію результатів, провокації тощо. Уперше прихильники кандидата – чинного президента прийшли під його адміністрацію подякувати і засвідчити свою подальшу підтримку.    

Країна заспокоюється і переходить до стану очікування перших кроків нового керманича. Відомі політологи, журналісти, економісти тощо намагаються оцінити пережиті вибори, зробити висновки і навіть давати поради. Ось деякі цікаві цитати з їхніх публікацій.

Ілля Кенінгштейн, ІТ-бізнесмен:

«Президент Порошенко красиво програв. Петро Порошенко залишиться в історії України як перший демократичний президент – все інше зараз неважливо».

Мустафа Наєм, народний депутат:

«Три поради, які хотілося б дати Володимиру Зеленському. Перша. Пам'ятати, що сталося з Петром Порошенком. Не перекреслювати успіхи і не робити тих самих помилок. Друга. Пам'ятати, що сталося з Петром Порошенком і вже зараз внутрішньо сказати «ні», а краще послати в пішу еротичну подорож усіх, хто запропонує свою підтримку, ресурси і медіа в обмін на особливі правила і свій шматок країни. Третя. Пам'ятати, що сталося з Петром Порошенком і посадити за стіл переговорів про новий суспільний договір не олігархів, які вже вишикувалися в чергу, а тих 72,3% українців, які просто зараз готові підтримати будь-які починання».

Сергій Фурса, фінансовий експерт:

«Здавалося б, позитивна новина в тому, що мудрий український народ не пробачив президенту корупцію. Добре вірити в таке. І що ненависть до Порошенка базується саме на відсутності справедливості в країні.

Тому що є резонні побоювання, що навіть якби боровся Порошенко з корупцією, голосування було таке ж. Люди б все одно проголосували з бажанням «плюнути в обличчя Порошенку» через падіння гривні, зростання тарифів тощо. Тих речей, яких уникнути було не можливо. Тих речей, які визначали рух країни в правильному напрямку, але які лаяли з телевізора всю п'ятирічку. Народ не пробачив правильних реформ – як, до речі, не прощав ніде і ніколи – які потрібно було зробити. І урок, який може засвоїти український політикум, може бути в тому, що краще не робити нічого. І тоді буде легше зберегти владу. Треба дружити з олігархами, щоб їхні телеканали говорили про тебе добре. І все. І так урок не піде на користь».

Іван Компан, викладач Единбурзької бізнес-школи:

«Знань немає, умінь теж, про процеси та інструменти державного управління не чув. Готовий навіть повірити, що він готовий до змін, про які мріє вся країна, ось тільки робити їх не навчений. У кращому разі буде «тикатися» з одного боку в інший, в гіршому – без усяких «тикань» чужу волю виконувати. Як не крути, а перспектива так собі...

Адже, якщо задуматися, то по-іншому і бути не могло, і не буде, поки не створимо освіту, культуру і церкву, навчальні, такі, що прославляють і пропагують не новомодну, висмикнуту з контексту і підхоплену самопроголошеними «лідерами думок» нісенітницю з помпезними іноземними назвами, а прості фундаментальні цінності, які не те, що завитки, а й будь-які конструкції витримають і через століття пронесуть: професіоналізм, мораль і культуру. Ось тільки для цього буде потрібно набагато більше зусиль. Це вам не слів модних, як сучка бліх, набратися».

Зоя Казанжи, спеціаліст із комунікацій:

«Не опускати руки. Вибори – це не футбол. Це не покричали, пошуміли, у дудки посвистіли – і розійшлися. А от період після виборів – це як період після футболу. Коли розходяться всі, але хтось закочує рукава і починає чистити, мити, прибирати і лагодити потрощене. І хтось підсипає насіння, щоб виросла гарна трава на витоптаному полі. Потім знову на цій молодій траві бігатимуть футболісти, а з трибун кричатимуть вболівальники. І знову хтось прийде прибирати…

Та прибирають, як правило, ті, хто не смітив. І траву сіють ті, хто її не витоптував. Отак і з країною. Її рятують не ті, хто заганяє у морок. Не ті, хто прагне знищити. Не ті, хто хоче розтрощити…

Хтось точно буде боротися за країну. Щоденно і віддано. Не зважаючи ні на що. Не жаліючи себе. Розуміючи, що інакше не можна.

І той, хто боротиметься, обов’язково переможе».

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА