Чи допоможуть вибори виборцям?

Автор: Нова Газета

 

Верховна Рада обиратиметься за старим законодавством. Що ж, як мажоритарка, то мажоритарка.

 

Зрештою, річ не у виборчій системі, а в нас із вами, у здатності мислити, вчитися на помилках, ухвалювати свідомі рішення.

Насамперед, слід зробити висновки щодо попереднього скликання. Головний урок – прихід нових політичних сил НЕ означає нову політику.

У 2014 році на ейфорії Євромайдану партійні бренди протягнули у Верховну Раду десятки нікому не відомих партійних функціонерів, а то й зовсім випадкових людей – без знань, без досвіду, без облич. У результаті – люди ніби нові, а політична реальність – стара.

Замість реальної боротьби з корупцією практикується гучний PR, а реальних результатів немає.

Серед політичних рішень переважають ідеологічні «спецефекти» замість розвитку економіки і питань, що турбують простих людей.

Триває руйнування села, котре попри все вперто намагається жити.

На селі справжнім бичем стали рейдерські захоплення сільськогосподарських угідь. Жоден фермер не почувається захищеним перед озброєними бандами. Я це знаю особисто, бо за останні роки не раз доводилося зі своєю депутатською «корочкою» виїжджати на захист наших кіровоградських фермерів – бо іншого порятунку годі чекати.

Усі гучні проекти розвитку оминають стороною сільську місцевість. Закриваються лікарні і школи. Кваліфікованих лікарів замінює дистанційне лікування. В укрупнені школи дітей довозять шкільними автобусами дорогами, яких немає.

З такого села народ біжить у місто і за кордон, і не тільки молодь.

Обравни нового президента, люди проголосували за зміни. Але знову є ризик, що Верховну Раду заполонять невідомі з невідомими намірами, вже під новими брендами.

Швидше за все, цей склад Верховної Ради таки візьметься за земельну реформу. Але в основних гравців бракує конструктивної програми щодо села. Не виключено, що дехто таку програму має, але приховує. Бо мало кому вона сподобається, адже полягає в цілковитій монополізації аграрної сфери і земельних відносин корпораціями, причому не завжди вітчизняними.

У «капіталістичному колгоспі» не буде місця для дрібного і середнього бізнесу, тобто незалежних фермерів, бо доходів на всіх не вистачить. Триватиме «оптимізація» соціальної інфраструктури, скорочення мережі шкіл і лікарень. Ніхто не вкладатиме у інфраструктуру, дороги, освіту і медицину.

У цій ситуації багато залежить від народних депутатів, які представлятимуть в новій Верховній Раді сільськогосподарські регіони. А надто – від самовисуванців, які не залежать від спонсорів політичних партій.

Бачу кілька завдань для незалежних мажоритарників.

По-перше, такі депутати мають слугувати ланкою, яка пов’язує громадян, які живуть «на землі», і політичні еліти, які часто «витают в облаках». Це цілком природна роль. Представляючи інтереси своїх виборців, багатьох з яких він чи вона знає поіменно, мажоритарний депутат наближає політику до людей.

По-друге, коли буде створюватися ринок землі, то він має бути цивілізованим. У розпорядженні фермерів набагато менші ресурси, ніж у великих землевласників. Потрібні механізми захисту малих і середніх підприємців. Необхідно провести інвентаризацію сільськогосподарських земель. Має бути прозорий кадастр, який унеможливлює несанкціоноване втручання з метою крадіжки прав власності. Держава має потурбуватися про інструменти пільгового кредитування, які дозволять фермерам викуповувати землю за ринковою вартістю.

По-третє, мажоритарні депутати повинні мати достатньо повноважень і досвіду, щоб розвивати інфраструктуру: будівництво доріг, розвиток автобусного сполучення, опорних шкіл, оновлення фондів сільських бібліотек, підключення закладів культури до мережі інтернет. Мажоритарники можуть і повинні створювати робочі місця, «приводячи за руку» інвестиції на свій округ, залучаючи приватний бізнес і опікуючись тим, щоб підприємцям не перешкоджали. Аби реалізувати це, маю напрацьовані роками робочі контакти з виконавчою владою, місцевими органами влади, об'єднаними громадами.

По-четверте, дуже часто народні депутати стають єдиною дієвою перешкодою рейдерству на своїх округах, коли правоохоронні органи працюють не завжди ефективно. Такий захист фермерства залишиться у найближчій перспективі невід'ємною частиною роботи на окрузі.

По-п’яте, мажоритарні депутати мають законодавчо підтримувати вітчизняний аграрний сектор. Зокрема, потрібна державна підтримка малих та середніх сільськогосподарських підприємств, а також доступне кредитування від державних банків, які наразі самовідсторонилися від завдань економічного розвитку. Держава має надати фінансові стимули, зокрема, для розвитку рослинництва, тваринництва і переробки, щоб додана вартість залишалася у людей, які її створюють, а не у перекупників. Мають бути збережені квоти на отримання вищої освіти для випускників сільських шкіл.

Переконаний, що навколо такої програми у новій Верховній Раді мають об’єднуватися мажоритарники від «сільських» областей.

Слово – за виборцями. Не голосуйте всліпу. Вивчайте біографії та програми, ставте запитання на зустрічах, обирайте справжніх представників своєї громади, які вийшли з народу, знають, чим живе народ, знають, що робити, і довели свою дієспроможність.

Станіслав Березкін, народний депутат, округ 100

 

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА