КІРОВОГРАДЩИНА, ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЯ І ГРОМАДИ

Володимир Кондрашов
Автор: Володимир Кондрашов

Про децентралізацію влади в Україні говорять уже давно. Її необхідність розуміють і підтримують багато світлих чиновницьких голів. Децентралізація – це і збільшення надходжень до місцевих бюджетів, і можливість самим, на місцях, контролювати свою долі та життя своєї громади. Однак чи готові люди добровільно платити за неї ту ціну, яку їм пропонують?

 

Офіційний сайт, присвячений децентралізації, трактує її як передачу значних повноважень та бюджетів від держорганів органам місцевого самоврядування. Робиться це, переконують автори проекту, для того, аби проблеми громади вирішувалися там, де це можна зробити максимально швидко та ефективно – на місцях.

Важливим кроком на шляху до самостійності громад і децентралізації є адміністративно-територіальна реформа. Про те, що нашій державі вона потрібна, неодноразово говорили представники практично усіх політичних сил. Близько десяти років тому навіть справа заходила далі слів – Віце-прем’єр-міністр з питань адміністративно-територіальної реформи Роман Безсмертний тоді намагався перекроїти межі районів та громад, що закінчилося відвертим провалом і фактично стало кінцем політичної кар’єри Безсмертного.

Пам’ятаючи, очевидно, «безсмертний подвиг» Безсмертного, політики про адміністративно-територіальну реформу говорять не вельми охоче і навіть бояться поєднувати ці слова між собою. Тому і наші парламентарі 5 лютого прийняли не закон про реформу, а Закон України «Про добровільне об’єднання територіальних громад». 

Крок – за громадами

Перший крок до децентралізації на законодавчому рівні уже зроблено – це зміни до Бюджетного і Податкового кодексів, що вступили в дію у січні нинішнього року. Сьогодні країна входить у другий етап – добровільне об’єднання територіальних громад (для зручності використовуватимемо абревіатуру ОТГ).

Коротко про особливості чи не найрезонанснішого закону нинішнього року. Згідно із Законом, суб’єктами добровільного ОТГ є суміжні територіальні громади сіл, селищ і міст. Об’єднана територіальна громада, адмінцентром якої визначено місто, є міською територіальною громадою, якщо центром визначено селище – селищною, якщо центром визначено село – сільською.

У Законі визначаються такі умови об’єднання:

у складі ОТГ не може існувати іншої громади, яка має свій представницький орган місцевого самоврядування;

територія ОТГ має бути нерозривною, її межі визначаються по зовнішніх межах юрисдикції рад територіальних громад, що об’єдналися;

ОТГ має бути розташована в межах однієї області;

при прийнятті рішень щодо добровільного об’єднання територіальних громад беруться до уваги історичні, природні, етнічні, культурні та інші чинники, що впливають на соціально-економічний розвиток об’єднаної територіальної громади;

якість та доступність публічних послуг, що надаються в ОТГ, не можуть бути нижчими, ніж до об’єднання.

Адміністративним центром об’єднаної територіальної громади визначається населений пункт, який має розвинуту інфраструктуру і, як правило, розташований найближче до географічного центру території. Добровільне ОТГ не призводить до зміни статусу населених пунктів як сільської чи міської місцевості. Найменування ОТГ, як правило, є похідним від найменування населеного пункту, визначеного її адмінцентром.

Тобто, Закон не передбачає змін меж областей чи, як писали деякі ЗМІ, об’єднання Кіровоградщини з Миколаївщиною. Області залишаться у своїх межах, однак всередині самої області відбудуться кардинальні зміни. 

– У Законі чітко виписані повноваження місцевих органів влади – і виконавчої, і представницької, – коментує голова Кіровоградської обл-ради, співголова робочої групи з підготовки проекту перспективного плану формування територій громад в області Олександр Чорноіваненко. – У ст. 11 Закону зазначається, що обласна рада схвалює перспективний план, який розроб-
ляється ОДА на основі методики, затвердженої Кабміном.

5 травня відбулося перше засідання робочої групи, до складу якої увійшли представники депутатського корпусу облради, структурних підрозділів ОДА, регіональних відділень асоціацій органів місцевого самоврядування, Регіонального офісу реформ. На засіданні розглянули попередні пропозиції територій щодо об’єднання. 21 травня розглянуть варіант перспективного плану об’єднання територіальних громад для подальшого обговорення на сесії обласної ради, яка запланована на 28 травня.

– При цьому, не врахувати позиції районів практично неможливо. Цього не дозволяє закон. – говорить Олександр Чорноіваненко. – Звісно, якщо ці позиції обґрунтовані і економічно прораховані, а не є наслідком впливу якихось суб’єктивних факторів, адже дуже багато повноважень переходить до громади, розширюються її функції. Фактично відбувається процес передачі функцій державної влади громадам. Спектр їх дуже широкий: соціальний, освітній, медичний, правоохоронний, економічний тощо. Мають бути додаткові умови для визначення адмінцентру об’єднаної територіальної громади (наявність адмінбудівель для розміщення органів місцевого самоврядування, органу державної реєстрації прав, державного казначейства. пенсійного фонду, податкової, пожежної, органу правопорядку та ін., наявність установ соціальної інфраструктури).

Чи будуть на Кіровоградщині «платоспроможні громади»

Поняття «платоспроможної громади» проходить червоною ниткою через усю гору актів, постанов і рішень, які з’являються на шляху до добровільного об’єднання громад. Фактично, платоспроможна громада – кінцевий результат, на який сподіваються ініціатори адміністративно-територіальних перипетій. Що ж це таке?

У «Методиці формування спроможних територіальних громад», затвердженій постановою КМУ, під терміном «спроможна територіальна громада» розуміють такі громади, які в результаті добровільного об’єднання здатні самостійно або через відповідні органи місцевого самоврядування забезпечити належний рівень надання послуг у сфері освіти, культури, охорони здоров’я, соціального захисту, ЖКГ, з урахуванням кадрових ресурсів, фінансового забезпечення та розвитку інфраструктури. Тобто, територіальна громада – не організм створений через укрупнення районів та об’єднання сільрад, а соціальний організм, який потрібно сформувати так, аби його жителі були забезпечені усіма необхідними благами на місцях при мінімальному втручанні «згори».

При цьому в Кабміні зазначають, що адмінцентри новостворених громад мають знаходитися на відстані не більше 25 кілометрів дорогами з твердим покриттям від крайньої одиниці такої громади. Потенційним адмінцентром громади, вважають в Кабміні, має бути населений пункт, на території якого є ЗНЗ I-III ступеня, проживає не менше 250 дітей шкільного і 100 дітей дошкільного віку та який має відповідні кадрові ресурси, фінансове забезпечення та розвинуту інфраструктуру.

Не «обов’язок», а «розрахунок»

Як зазначив Олександр Анатолійович, на початку обговорення ОДА оприлюднила технічний варіант Перспективного плану формування територій громад області, який був направлений у райони і розглядався на місцях, обговорювався з громадою, в адміністраціях.

– Для того, щоб створити платоспроможну громаду, – говорить голова облради, – необхідно не більше 9 місяців. Процес створення громад розпочнеться лише після затвердження Кабміном перспективного плану за умов виключно добровільного об’єднання  в громади. Перспективний план формування територій громад – рекомендаційна територіальна модель. За суб’єктами добровільного об’єднання територіальних громад зберігається право ініціювати добровільне об’єднання за власною територіальною моделлю, відповідно до умов та порядку, визначених чинним законодавством України.

Виходить, що місцеві вибори, заплановані на жовтень, не зачеплять керівників новостворюваних громад – з ними будуть визначатися пізніше, у разі добровільного об’єднання.

Співголова робочої групи з питань об’єднання громад виокремлює три основні тенденції в районах Кіровоградщини щодо об’єднання:  райони, що бажають жити за формулою «район = громада»; райони, що визначилися із тим, що їх територія – це кілька (до трьох) громад; райони, які пропонують поділ на понад три громади.

Об’єднання не на часі?

На місцях, будемо відверті, навіть розуміючи потребу об’єднуватися, ставляться до цієї ідеї не вельми прихильно.

Розумію, що потрібно об’єднуватися, але ж не так, не в такі великі одиниці,  – говорить Новоградівський сільський голова (Бобринецький район) Микола Нечай. – Я вважаю, що до цієї реформи навіть підхід неправильний. Спочатку треба було зробити інфраструктуру, дороги, а далі вже говорити про реформи. Якщо у нас буде, наприклад, центр у Бобринці – це 25 кілометрів, нам потрібно, щоб автобус туди ходив мінімум раз на годину. По-друге, діти мають дістатися до школи.  Якщо школи не буде – село зникне. У нас виїдуть чоловік 20-30 із села, занепаде інфраструктура. Можливо, для когось і підходить цей варіант, але не для нас.

Серед аргументів сільського голови – і порушення історичних зв’язків, які сформувалися на території сіл: «Нашим селам по 200 років. Після реформи їх не буде». Крім цього, укрупнення територіальних одиниць, на думку селищного голови, не відображає реалії нинішнього життя Кіровоградщини. Проскочила у Миколи Станіславовича і фраза: «Нас записали до Бобринця», виходить, у селян на місцях відповідальні за обєднання і не питали, з ким ті хочуть бути однією громадою. Любов чиновників на місцях звітувати, а не робити, може дорого коштувати. 

У четвер, в момент здачі номера «Нової» у друк, відбудеться друге засідання робочої групи, на якому остаточно визначаться який саме план об’єднання громад давати депутатам обл-
ради на затвердження, а за тиждень, також у четвер, обласні обранці розглянуть його на сесії. Наше видання уважно слідкуватиме за перебігом подій і докладно розкаже вам, як ми далі  житимемо – об’єднано чи порізно, громадами чи колективами.


Інфографіка сайту
decentralization.gov.ua

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА