Спецпризначенці розповіли, як почалася оборона Донецького аеропорту

Автор: Нова Газета

7 квітня 2014 року військові 3-го полку спецпризначення увійшли в ДАП. Вони ще не знали, що невдовзі їм доведеться тримати оборону, яка увійде в новітню історію нашої держави, а після неї ім’я військових з Кропивницького прогримить на увесь світ. Напередодні четвертої річниці першого бою в Донецькому летовищі, спецпризначенці розповіли як все було.

 

Перший постріл за Донецький аеропорт пролунав 26 квітня 2016 року. Зробив його наш снайпер. Тоді на допомогу захисникам аеропорту саме летіли шість вертольотів з підкріпленням. Вони заходили з іншого боку аеропорту, і їх хотіли збити сепаратисти. Влучний постріл снайпера не дав цього зробити. Оборона стратегічного об’єкта тривала 242 дні. На жаль, не обійшлося без втрат.

«Було важко сприйняти і усвідомити, що почалася справжня війна, що гинуть наші побратими, – зазначив заступник командира 3-го полку по роботі з особовим складом Сергій Францішкевич. – Втрати були страшними, але вони привели дух наших хлопців у бойову готовність. Кожен усвідомив, що відбувається справжня війна. Наші захисники свідомо, самовіддано, не шкодуючи себе виконували бойові завдання. Всі були готові до бою, але ніхто не допускав думки, що все може бути настільки по справжньому. Противник зазнав серйозних втрат, тому що не очікував на такий спротив».

Обороняючи летовище, загинуло шість військовослужбовців 3-го полку спецпризначення. Перша втрата сталася в квітні, ще до початку інтенсивних бойових дій. У вересні загинули Євген Подолянчук і Олег Кулигін, у жовтні 2014 року війна забрала життя Вадима Шешені, Олександра Хруля та Івана Литвинова.

«Кіборгам» довелося витримати не лише збройну агресію, а й значний психологічний тиск. Коли бійці зайшли в аеропорт, був налагоджений зв’язок із службою безпеки об’єкта. У подальшому вона перейшла на сторону сепаратистів, володіючи телефонною базою спецпризначенців. «Були непоодинокі випадки, коли виходили на командування і пропонували просто здати об’єкт. Чеченці неодноразово погрожували хлопцям «відвідати» їхні родини у тоді ще Кіровограді. Було страшно, адже терористи називали точні адреси й імена близьких. Наші спецслужби проводили розслідування, звідки бойовики могли знати такі точні дані, але наразі про результати нічого не відомо», – говорить Сергій Францішкевич.

Спецпризначенець із позивним «Американець» розповів, що напередодні першого бою тривали перемовини, на яких військовим пропонували вийти зеленим коридором у сторону Донецька і скласти зброю. Зрозуміло, що цього ніхто б не робив. «До нас прибуло підкріплення і пролунав перший постріл. Стало зрозуміло, що почалася війна. Ми допомагали виходити цивільним і персоналу, щоб ніхто не залишився в аеропорту. Кожен військовий тримав свою позицію. Підтримували і підбадьорювали один одного», – пригадує «Американець».

У першому бою захисники аеропорту знищили понад сотню бойовиків. Серед самих бійців втрат не було, двоє військових отримали поранення середньої тяжкості. За словами бійця з позивним «Кроль», перший рішучий удар вибив ворога із колії і він почав відходити. Після цього військові тримали противника на безпечній для себе відстані. «Це було бойове хрещення практично для всіх, хто перебував у ДАПі. У цьому бою ми здобули свою марку і повинні були її утримувати. Коли приходили інші підрозділи, ми говорили, що відбили перший штурм і нам потрібно триматися. На нас дивилися як на еталон. Тому ми не мали права збавляти обертів», – зазначає «Кроль».

«Ми й близько не розуміли, що доведеться брати участь у такому бою, – додає спецпризначенець із позивним «Ден». – Більшу частину військових полку перенаправили на інші важливі напрямки, тому усі думали, що скоро поїдемо додому. Було багато молодих хлопців. З бойовим досвідом вояків було небагато».

Олег Козупляка

НА ТУ Ж ТЕМУ

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА