Сусідські війни: нечистоти під братську могилу проти крадіжок у армії

Володимир Кондрашов
Автор: Володимир Кондрашов


У Кіровограді поряд з братською могилою часів Великої Вітчизняної побудували зливну яму для нечистот. Такою інформацією шокували нас місцеві жителі, які кілька днів тому зателефонували до редакції «Нової газети». Ми вирішили розібратися на місці: як виявилося, за звинуваченням стоять серйозні «сусідські війни».

 

 

–  Цей  пам’ятник  у  1946  році сюди  переніс  мій  батько,  коли працював  головою  сільради, – говорить голова квартального комітету Людмила Дашковська. – Тут, у братській могилі, поховані останки близько п’ятдесяти солдат...

Як  розповіла  нам  голова  квартального комітету, раніше неподалік пам’ятника був двоповерховий магазин типового радянського зразка. У часи приватизації і привласнення він перейшов до приватних рук. Попередній власник зробив прибудову – крите кафе, однак потім будівлю за  борги  у  нього  відібрав  банк.  Як стверджує  квартальна,  узаконити кафе-прибудову  чоловік  не  встиг.

Як запевняє пані Людмила, нинішня  власниця,  Марія  Ткаченко,  якимось чином його узаконила. Хоча він і вийшов за «червону лінію», та зливну яму вивели прямо на дорогу! Раніше там був асфальт – він не став на заваді. Тепер жінка обгородилася  двохметровим  парканом (відразу  під пам’ятником)  і  продовжила  розбудовуватись:  добудувала гараж, а зливну яму будує майже під пам’ятником… 

Наш кореспондент дійсно побачив  високий  паркан  і  сліди  активного  будівництва  –  зводиться  двоповерхове  приміщення  (можливо, там буде гараж), а за парканом, одразу біля входу і буквально за метр-півтора  від  клумби  меморіального  комплексу  –  яма,  завглибшки  в кілька  метрів.  Як  переконує  квартальна, то і є майбутня зливна яма.

Людмила  Дашковська  стверджує,  що  будівництво  поряд  з пам’ятником – незаконне і порушує правила  благоустрою  міста.  Так само  не  можна  ставити  гараж  поряд із пам’ятником і, звісно, робити зливну яму. Зрозуміло, оскільки на території  домоволодіння  розміще-не кафе – має бути і зливна яма.

Спецінспекція  міста  Кіровограда,  яка  мала  б  контролювати  дотримання  правил  благоустрою,розводить руками: зливна яма хоч і  примикає  до  самого  пам’ятника, проте знаходиться на приватній території  і  контролер  просто  не  має права туди зайти.

Наші кореспонденти поспілкувалися і з «обвинуваченою» – власницею будівлі і ями Марією Ткаченко. У Марії Володимирівни свій погляд на ситуацію – вона вважає усі звинувачення помстою.

– Я за власний кошт доглядаю пам’ятник,  саджу  там  квіти,  обробляю  землю,  висаджую  дерева,– говорить Марія Ткаченко (її слова частково  підтверджувала  і  квар-тальна  в  розмові  – авт.). –  тому звинувачення  в  тому,  що  я  будую зливну  яму  під  пам’ятником  –  це спроба помститися. Бізнес я була вимушена  передати  іншим  людям, але будую я виключно на своїй власній землі, на приватній території. Я обгородила її парканом, а зливну  яму  вимушена  будувати, тому що магазин просто пливе від ґрунтових вод. Ця яма розташована прямо біля фундаменту будин-ку, на приватній території.

Як  розповіла  Марія  Володимирівна,  її  будинок  стоїть  тут  із незапам’ятних часів:

– Колись, як розповідають старожили, – говорить Марія Ткаченко, – у цій будівлі була комендатура, а вже  після  війни  був  магазин,  який стояв тут і після того, як відкрили пам’ятник. Зараз будівля належить мені, а всі закиди щодо її незаконності абсурдні.

 

Марія  Ткаченко  вважає,  що  таким  чином  голова  квартального комітету намагається їй помститися  за  втручання  в  «темні  справи» Дашковської  та  її  родини.  Жінка впевнена,  що  сім’я  квартальної  не чиста на руку.

–  У  них  у  сім’ї  працює  тільки дочка, –  розповідає  Марія  Володимирівна, –  а  вони  уже  чотири роки будують сауну в два поверхи. Її  син  вихвалявся,  що  вклали  в  це уже 500 тисяч гривень. От звідки такі гроші? Дочка трудиться бухгалтером  в  Управлінні  Державної служби  з  надзвичайних  ситуацій.Я була свідком: тричі серед ночі до їхнього  дому  приїжджали  військові авто,  з  яких  щось  розвантажували (мабуть, будівельні матеріали).

Жінка  говорить,  що  до  початку АТО  якось  не  надавала  значення ні  будівництву  сауни,  ні  наявності у  родини  дочки  квартальної  двох «Фордів»:

–  Мої  родичі  беруть  участь  в АТО, –  говорить  Ткаченко, –  і  нещодавно повернулися звідти у відпустку.  Вони  мені  розказали,  що там твориться, як іде війна – я за-снути не могла. А тут під боком – сауну будують. За які кошти, коли в  родині  тільки  дочка  Алла  трудиться?  Звідки  автомобілі?  До сауни, настільки знаю, уже підключили газ… Я не могла цього терпіти: написала у військову прокуратуру, міліцію, СБУ. Відколи я почала порушувати це питання, мені і моїй  родині  почали  погрожувати. Я  ходила  до  начальника  Алли,  він вислухав, але страшенно нервував – наказав розібратися і сказав, що за вчинки своїх підлеглих не відповідає. Як так: а як же честь мундира?..

Обидві  «героїні»  публікації  збираються  «воювати»  і  далі  –  кожна писатиме і пише листи у відповідні органи, які мають розібратися в ситуації. Більше року тому ми описували схожу ситуацію з колодязем в Аджамці і порівнювали її з ситуацією в «Кайдашевій сім’». Тут же порівняння підібрати дуже важко.

У часи інформаційної війни, коли російська пропаганда уперто намагається нав’язати нашій країні імідж фашиста,  який  плює  на  дідівські могили  і  п’є  кров  російськомовних новонароджених  (якби  абсурдно все це не звучало), ми маємо, перш за все, показувати високий приклад моральності, духовності і культури. Якщо  порушувати  такі,  вкрай  серйозні  теми  як  розкрадання  коштів для  армії  чи  паплюження  пам’яті загиблих,  потрібно  мати  докази  – звинувачення тут набагато серйозніші, ніж можна подумати і резонанс можуть мати набагато ширший, ніж більшість сусідських війн. Якщо усі ці  звинувачення  правдиві, то  хто більший  негідник:  той,  хто  будує зливні ями нібито під пам’ятник загиблим,  чи  той,  хто  в  тяжкий  час нібито  продовжує  розграбовувати країну?

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА