У ЛІСІ, ЛІСІ ТЕМНОМУ…

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

Під Хмельовим орудують «партизани» із пилками 

 

У минулому номері «НГ» подала анонс статті «Куди зник парк у центрі Хмельового?». Вочевидь, ми неправильно зрозуміли слова наших читачів, які поінформували нас про вирубку насаджень у цьому селі: парк поки що не зник і розташований він на околиці села Хмельового Маловисківського району. Однак, якщо його вирубуватимуть такими, як донині, темпами, його зникнення – лише питання часу.

чемо в нього дізнатися, як краще пробратися в ліс, де є місця масових вирубок. З його слів, вирубування тут відбувалося всю зиму. Хто і чи законно це роблять – він не знає.

– За ті 13 років, що я тут працюю, випиляли вже, мабуть, півлісу, – додає він.

Наш кор. пробирається в зарості пішки. Водій з редакційним авто залишається на ґрунтовці, що оперізує лісок. 

Дуби, ясени, галявина одна, друга, земля вкрита морем пролісків й іншою первоцвітною красою. Спочатку трапляються лише старі пеньки. Спускаюся вниз до балки. І раптом прямо на дорозі до неї натрапляю на свіжоспиляні залишки великого дерева. Намагаюся прислухатися, чи не чути знову звуку пилки. Але крім шуму вітру – нічого. Йду далі. А ж ось вчувається якийсь звук. Схоже на звук техніки, але не мотопилки. Рушаю на нього. За метрів 50 виявляю свіжі сліди від коліс. Дивує, що слід шин завузький для серйозної техніки, схоже на мотоцикл із коляскою. Рухаюся по слідах – і вони виводять на… свіжі акуратно складені колоди (на фото на 1-й стор.). Торчаки спилів, тирса і тріски – все зовсім свіже, ніби обробляли кількадесят хвилин тому. Раптом озвався телефон: наш водій Григорій Миколайович схвильованим голосом розповідає, що щойно біля редакційного авто пролетіла «Волинянка» (ЛуАЗ – Ред.). «Ось звідки незрозумілий звук і дивна колія від коліс», – подумав я, біжучи до водія.

Їдемо в бік Хмельового, сподіваючись побачити тентований ЛуАЗик із, за словами Миколайовича, людьми у камуфляжі в кабіні. І тільки рушили – назустріч на всіх парах мчить «Волинянка»! Вмикаю камеру і встигаю зняти її на відео та записати номерний знак.

Далі наш шлях проліг до згаданого парку в самому селі. Звіддаля вирубок не видно, але, походивши по парку, знаходимо три, потім чотири і т.д. пеньки. Свіжі і не дуже, від різних видів дерев – усього, за приблизним підрахунком, не менше півсотні. Видовище сумне…У парку

Сказати, що хмелівчани обурені цим, – не сказати майже нічого. Нам пощастило розпитувати людей, не обходячи двори, а випадково натрапивши на цілу групу місцевих. Як розповіли селяни, цей парк висадили ще у 1961 році. Люди дуже емоційно видають багато інформації (спостережень, здогадок, чуток), тому подамо їхні думки тезами. По-перше, спиляні в парку дерева, зокрема ялини, нібито «пішли комусь на меблі». Ялинки ж перед цим якісь «добродії» нібито змусили всохнути. По-друге, місцеві не раз бачили, як із лісу між Хмельовим і Червоною Поляною вивозили деревину – лісовозами, бусиками, мотоциклами і «Волинянками». Водночас, зауважує одна із жінок, її батькам працівник лісництва не дає збирати навіть сухе гілля. По-третє, одна із службових осіб (не місцевої ради) зі спиляного лісу має зиск і покриває ці роботи.  

Звичайно, ми не могли не взяти коментар стосовно цієї проблеми у сільського голови.

– Ліси на нашій території відносяться до Оникіївського лісгоспу, – зауважив Сергій Майдебура. – Знаю, що у згаданому вами лісі відбувалося випилювання, організоване лісгоспом. Що стосується незаконної вирубки, то мені про це ніхто не повідомляв. І не маю права контролювати це. У лісі є хазяїн, який відповідає за порядок і контроль. А з приводу парку у селі, то він – без нагляду. Тож дуже часто там крадуть деревину. Коли я торік у листопаді став головою, то перші місяців чотири вдень – я на роботі, вночі – сторожую парк. Двох пильників я спіймав, вони понесли покарання. А потім мені вже бракувало на це часу. Днями я там був… Пеньки метрові, розкидане гілля – бардак. Звичайно, це людський фактор. Плануємо там провести суботник, а загалом цього року хочемо там навести лад: розчистити від кущів, прибрати. Є ідея і висадити там молоді дерева.

А щодо того, що люди говорять про рішення сільради спилювати, то це неправда (так нам повідомили по телефону читачі – Ред.). Я його не вирізав, це мені не треба. Я працюю лише другий рік, і моя репутація мені дорога.

Намагалися ми і відшукати працівника лісництва, який відповідає за цей гай. Не вдалося. Довелося шукати ради у ДП «Оникіївське лісове господарство». Там нас зв’язали із посадовцем, який теоретично міг нам відповісти на наші запитання, але той порадив надати офіційний запит або просити дозволу на це у начальства, якого на місці не виявилося (відпустка). І все-таки ми по телефону зв’язалися із лісничим Оникіївського лісництва і поставили йому запитання, коли на території вказаного лісу останнім часом проводили санкціоноване випилювання дерев.

– Це було восени минулого року, – повідомив Дмитро Осадчук. – А цього року їх проводили у насадженнях за Хмельовим у бік Смоліного. Тижнів зо два-три там виявили самовільну вирубку, поліція оформила справу, двоє винних сплати штраф. І до цього поліція також виїжджала на місце незаконної вирубки у цей ліс. Ведуться слідчі дії.  

Коли стаття вже майже була готова до друку, її автору зателефонував той самий працівник лісництва, який відповідає за даний ліс і контакти якого ми так активно шукали.

– Усі чотири роки, що там працюю, я воюю із тими, хто незаконно випилює дерева, – зазначив майстер лісу (так офіційно називається посада – Ред.). – Наприклад, я із ще одним майстром лісу обираємо час, виїжджаємо і залишаємося на добу сторожувати, аби хоч якось врятувати наші дерева. Ви самі, якщо маєте бажання, можете взяти участь у цьому і подивитися особисто, що там відбувається. 

Щодо виявленого нами свіжоспиляного дерева він пояснив таке. На його думку, це могли бути мотоциклісти. Саме вони, за його словами, – дуже проблемна тема.

– Схоже на те, що це якраз вони і прорвалися та намагалися вкрасти, – зауважив працівник лісгоспу. – За цей рік склали вже щонайменше 20 протоколів. Порушників притягнули до відповідальності, вони сплатили збитки. Але не до всіх це «доходить». Чим сильніше я намагаюся відучити красти ліс, тим більше у мене з’являється проблем. 

А щодо «Волинянки», то люди, які перебували в ній, – знайомі нашого співрозмовника.

– Мені повідомили, – пояснив майстер, – що біля лісу стоїть якесь авто. Яке – пояснити до пуття не змогли. Тож люди, що після цього під’їжджали до вас на «Волинянці», на моє прохання їздили шукати цю машину. Попросив їх поспостерігати за нею, записати номер, у разі чого – зателефонувати мені, і я приїду.

Тобто, як виявилося, увагу людей привернуло редакційне авто.

А хто ж міг працювати в той день бензопилою?

– Майже цілий рік у лісі проводяться різні роботи, – зазначив працівник лісгоспу. – Наприклад, із догляду за лісом, рубки господарського користування. Це – і прохідні рубки з догляду, суцільні й вибіркові санітарні. Для цього виділяється певна площа, приїжджають із лісгоспу інженери, роботи затверджує Держагентство лісових ресурсів. Те, що люди розповідають, не завжди відповідає дійсності, не все розуміють. А звуки, які ви чули, то це ви були на четвертому кварталі, де проводилися роботи з освітлення насаджень, де ростуть молоді культури. Робиться це кущорізами, звук яких схожий на мотопилки. 

Люди, напевно, злі ще й через те, що не всі хочуть жити чесно. Декому пропонують роботу в лісі  – не хочуть. Не раз мені відверто казали: «Краще я піду щось украду».  

До речі, за словами майстра, у ніч на перше квітня («НГ» у Хмельовому була 30 березня) у селі згоріла його вантажівка ГАЗ--66…

Автор статті міг би зробити остаточні висновки із зібраної інформації. Однак хай це залишиться читачам. Однак головний висновок у тому, що актуальна для наших країв проблема залишається. Як і залишається питання – хто її може вирішити. 

Фото автора

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА