У школу можна не ходити

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Засновники київської школи «БеркоШко» привезли до Кропивницького ідею альтернативної освіти

 

Шість років тому письменниця Олеся Мамчич зіткнулася з проблемою вибору столичної школи для доньки, яка мала йти до першого класу. Дуже хороші школи з нетрадиційними (не совковими) методами викладання були або занадто дорогі, або дуже далеко від дому. З такою ж самою проблемою зіштовхнулася Валентина Мержиєвська. Не знайшовши підходящої школи, яка б була місцем, де відкривають світ, а не заробляють стрес і комплекси на все життя, батьки-однодумці вирішили створити власну. Школу, де немає оцінок і вивчають тільки те, що реально згодиться в майбутньому дорослому житті.

Назва «БеркоШко» походить від назви району Берковець. Приміщення школи батьки… збудували самотужки за кілька місяців. Сьогодні це двоповерхова будівля з пічним опаленням, з великим подвір’ям, засадженим деревами. На першому поверсі знаходиться їдальня, кімната для майстрування, кімната для навчання молодших школярів. На другому поверсі займаються старшачки.

«БеркоШко» – це простір домашньої освіти. Об'єднання людей, де діти навчаються екстерном. Створена для власних дітей колом однодумців.

Зараз у «БеркоШко» навчається 20 дітей із 17 родин. Нових учнів не набирають, проте готові ділитися  досвідом, як організувати подібне явище. Валентина розповідає: спочатку починали на ентузіазмі, зібравшись і розподіливши обов’язки. Одні батьки викладали окремі предмети, інші займалися організаційними питаннями. Але згодом за певну роботу (прибирання, приготування їжі, викладання уроків) призначили відповідну оплату. На початку цього навчального року сума оплати за одну дитину складала 2,5 тис. грн на місяц (сюди входить оплата за комунальні послуги, продукти, канцтовари, ремонт).

Навчання  «БеркоШко» побудоване на авторських курсах. Для цього запрошують найкращих і найкреативніших викладачів, готових до освітніх експериментів і до самоосвіти (оскільки можна бути геніальним академіком-математиком, але відразу капітулювати перед дитячою непосидючістю).  Усі навчальні програми корелюються з реальним життям. «Ми вчимо тільки тому, що проходить випробовування реальним глуздом», − пояснює Валентина Мержиєвська. Вона – магістр з інженерної механіки за освітою − у школі відповідає за такі предмети, як «Математика», «Природа», «Теревені», «Міфологія». А ще у школі є предмети «Навчальні прогулянки», «Проект БеБетка» (навчання письму для першокласників), «Українська мова», «Творче мислення», «Майстрування», «Руханки», «Англійська», «Малювання», «Фотохроніка», «Історія», «Людина», «Астрономія», «Розвиваючі комп’ютерні ігри», «Досліди», «Кулінарія», «Виживання», «Земля»,  «Креслення». Навчаються за робочими зошитами, які розробили тамтешні викладачі.

Добре ілюструє методику викладання в школі такий приклад. Коли настав час вивчати тему «Сонячна система», діти разом із викладачем причепили на вулиці велику люстру, яка символізувала сонце. А від неї на відстані відповідних світлових років (кроків) розташували планети. «Все, що діти проживають емоційно, надзвичайно сильно врізається в пам'ять», − пояснює Валентина Мержиєвська.

Розпорядок навчання у «БеркоШко»

1 клас – 8.30−18.00, обід і прогулянка 1,5 години. Чотири заняття по повній годині. Домашнє завдання – обов’язкове.

Що стосується «юридичного статусу» такої школи, то це питання вирішується шляхом прив’язки до шкіл, де є екстернат. Там раз на місяць (або рідше) діти пишуть контрольні роботи, які підтверджують їхній рівень знань.

«БеркоШко» – це простір домашньої освіти. Об'єднання людей, де діти навчаються екстерном. Створена для власних дітей колом однодумців.

У Києві нині нараховується близько п’ятдесяти альтернативних шкіл. У Кропивницькому немає жодної. Проте є надія, що саме з семінару, на якому Валентина Мержиєвська і Олеся Мамчич розповіли про свою мотивацію, у нашому місті почнеться рух зі створення подібного навчального закладу.

Чи віддали б ви свою дитину навчатися до альтернативної школи?

Юлія Шкурупій, підприємець, мама чотирьох дітей:

− Я вже давно цікавлюсь альтернативною освітою і розумію, як би я хотіла, щоб мої діти навчалися − і той варіант, про який йшлося на семінарі, − мені дуже підходить. Що стосується того, що доведеться віддати дитину на навчання до людей, які, можливо, не матимуть педагогічної освіти, то скажу так: у мене багато питань до викладачів з педагогічною освітою.

Василь Левицький, журналіст, батько двох синів:

– Альтернативна – не завжди краща. Тому, можливо… Але є ризики. По-перше, також недосконала система навчання і виховання, по-друге, слабкий контроль із боку представників професійної педагогіки…

Олена Горобець, мама двох синів, поетеса, громадська діячка:

– Відвідавши «Беркошколу», я загорілась ідеєю знайти однодумців і забепечити своїй дитині можливість більш ефективно проводити свій час у школі, зменшити стрес для неї і подвійне навантаження, яке вона вимушена витримувати через недосконалість існуючої системи освіти. Для мене на той момент це була лише напівфантастична мрія. Але вже зараз ми почали гуртуватись з батьками, у яких  є таке ж бачення, до нас приєднуються талановиті педагоги, яким тісно в системі і вузьких рамках програми, і тепер вже є майже стовідсоткова впевненість, що до першого вересня ми зможемо забрати дітей з традиційної школи задля навчання в альтернативній. Син уже теж активно підкидає ідеї, потихенько заражаю цією ідеєю все оточення.

Фото з сайту «БеркоШко»

НА ТУ Ж ТЕМУ

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА