Хмелівчани побоюються, що історія Бережинки може повторитися у їхньому селі

Автор: Нова Газета

Земельні баталії на Кіровоградщині тривають. До редакції «Нової газети» звернулися селяни з Хмельового Маловисківського району, чиї городи забирають для подальшого їхнього розподілення між учасниками антитерористичної операції, з проханням допомогти розібратися у ситуації. Постраждалі вважають, що роздача землі АТОвцям лише ширма, за якою фермер оформив на себе оренду їхньої землі.

 

На околиці села Хмельове й досі можна побачити залишки старого колгоспного саду площею 49 га. До сьогодні там були людські городи, які сільська рада роздала людям у 1990-1995 роках у тимчасове користування. У 2000 році, коли через недогляд агронома значна частина саду «згоріла» під хімікатами, сільська рада вирішила ще роздати людям землю під особисте користування, аби територія просто не заростала бур’янами. 0,2-0,3 га землі отримали ті, хто мав невеликі наділи біля власної хати, аби хоч якось прогодувати свої сім’ї і господарство. «Каторжна була робота, – згадує пенсіонерка Зінаїда Шапошнікова. – Ці наділи ми вручну корчували, копали, обробляли. Я свої 20 соток приводила до ладу 3 роки. Обробила клаптик і садила, обробила і садила…».

Більш-менш спокійним і розміреним життям люди жили 11 років. Селяни справно платили податок за наділи і мають на руках квитанції про сплату. У 2012 році селяни вже відстояли свої наділи, коли їх намагалися забрати. І вже на початку 2017 року перед ними постало нове випробування. Землею під занедбаним колгоспним садом зацікавився фермер з Малої Виски Микола Прилуцький, який захищає інтереси учасників АТО. За словами Зінаїди Іванівни, фермер нібито й оформив землю на АТОвців, а тоді взяв її для себе в оренду на 49 років. До списку потрапило 24 бійці АТО, які мають отримати цю землю. З них лише 6 місцевих хлопців. Жінка наголошує ж, що АТОвців, яким не дали землю, у їхньому селі значно більше і поки не закінчиться війна, їхня кількість тільки зростатиме: «Ми пропонували Сергію Васильовичу Майдебурі, голові сільради, перенести наші городи ближче до села, де також є незаймані землі. Відповідно теперішні наші городи і цілик у середині саду віддати нашим місцевим АТОвцям. Війна ще не завершилася. Ми не знаємо, скільки ще наших односельців піде на війну. Ми не проти того, аби дати земельні наділи учасникам АТО, діти заслужили. Але чому вони дають землю невідомим людям?».

Селяни оббивали пороги кабінетів чиновників різних рівнів, від депутатського корпусу сільської ради до голови обласної ради – та віз і нині там. Зверталися і до тодішнього в.о. начальника Держгеокадастру в області Ігоря Зінченка. Той, уважно вислухавши, сказав, що земля уже роздана і він нічим не може допомогти. Згодом люди отримали відмову у реєстрації земельних ділянок, мовляв земля уже роздана, а сільрада виділить їм землю в іншому місці. Де ж та інша земля?

У сільській раді пояснюють ситуацію тим, що люди за весь цей час не оформили право власності на землю, тобто не приватизували свої наділи. Коли ж сільрада стала на захист людей, за словами Сергія Майдебури, у Держгеокадастрі їх просто обминули і зробили по-своєму.

«Маловисківському територіальному управлінню Держгеокадастру ми запропонували зробити на цьому місці ревізію, аби дізнатися, хто і на яких підставах там займає землю. Оскільки маємо там багато фактів самозахоплення землі. Потім дізнатися, хто має там наділи офіційно. За списком у нас такої землі 12 га. Ці 12 га ми пропонували відвести під одну сторону, щоб люди і далі могли займати городи і дати їм дозвіл на розробку проекту землеустрою. Іншу землю роздати Хмелівським АТОвцям. Тому що наші учасники АТО сидять без землі і лише 6 за списком вона дісталася, решта чужі люди. Також ми писали Ігорю Зінченку, що у ті 49 га входить і молодий сад, який за проектом землеустрою також підлягає корчуванню. Ми ж виступаємо проти цього. Оскільки це дуже серйозне питання, я із землевпорядником їздив до голови Маловисківської РДА Павла Сороки. Він особисто потім дзвонив і пояснював Зінченку ситуацію, ставши на бік людей. Але до нас ніхто не прислухався», – розповідає Сергій Васильович.

Коли ж люди знову звернулися в ГУ Держгеокадастру в області, там відповіли, що звернення від сільради вони не отримували.

Як виживати без городу люди не знають. «Мені 70 років», – розповідає Зінаїда Іванівна. – «Я не знаю, скільки мені залишилося жити. Але я хочу, щоб у мене в погребі була картопля, щоб у мене було що їсти. Пенсії не вистачить купити». За словами жінки, вона просила закріпити за нею один із незайманих городів на території села, проте землевпорядник відповів, що без генерального плану не може цього зробити.

Саме у розробці генерального плану села бачать вихід із ситуації у Хмелівській сільраді. За словами Сергія Майдебури, лише тоді можна буде побачити, де та які землі знаходяться, за ким вони закріплені і вже потім думати над їх роздачею людям.  Утім, наразі коштів для цього немає. Сільський голова зазначає, що розробка документа запланована у програмі соціально-економічного розвитку села на 2017-2020 роки. 

Захищати свої городи люди готові й надалі. Нині у Хмельовому спокійно. Проте місцеві жителі переживають, що в них може повторитися історія Бережинки чи Злинки.

Микола Прилуцький, юрисконсульт ФГ «Прилуцький»:

 

Розумію негативні емоції жителів с. Хмельове, однак вони стали жертвами політичних спекуляцій з боку місцевого голови райдержадміністрації, який під виглядом відстоювання їхніх інтересів намагався перешкодити одержанню землі не «своїми» учасниками АТО.

Відповідно до ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту його державної реєстрації. Жодних прав на зазначені городи жителі села з незрозумілих причин не зареєстрували.

Наскільки мені відомо, вони були мінімум двічі публічно на загальних зборах попереджені відділом Держгеокадастру в Маловисківському районі про, те, що у разі неоформлення ними прав на городи їх передадуть у власність учасникам АТО. Упродовж щонайменше півроку жодної заяви на приватизацію цих ділянок в органи Держгеокадастру не надійшло.

Як наслідок, з юридичної точки зору учасники АТО претендували на вільну земельну ділянку та реалізували своє право на землю, передбачене п. «б» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, у відповідності з рекомендаціями Кабінету Міністрів України про першочергове забезпечення землею учасників бойових дій.

На сьогодні зазначені атовці висловлюють вдячність районному і обласному керівництву Держгеокадастру України, які сприяли видачі землі. Відповідний проект землеустрою подолав низку перевірок, погоджень та експертиз, за результатами яких, попри «шум» про його незаконність, не одержав жодних зауважень. Розгляд проекту землеустрою завершився тим, що управління Держгеокадастру в області у травні 2017 року видало накази про надання у власність учасникам АТО земельних ділянок.

Водночас особи, які скаржаться, що в них відібрали городи, на цих ділянках займались в основному не городництвом, а товарним сільськогосподарським виробництвом, засіваючи їх зерновими культурами, соняшником, кукурудзою та соєю. Окрім того, у свій час вони брали участь у безоплатній приватизацій земель колишніх колгоспів (КСП) та здебільшого одержали у власність повноцінні земельні частки (паї), а також мають у власності присадибні земельні ділянки як під житловими будівлями, так і для обслуговування господарств, які в тому числі використовують як городи.

Зважаючи на вищесказане, говорити про те, що я у когось, кимось прикриваючись, забрав землю як мінімум некоректно. Мені б не хотілося з цього приводу відстоювати свою честь, гідність та ділову репутацію в суді, а тому з свого боку, як представник господарства - орендаря, розраховую на порозуміння та доброзичливі взаємовідносини.

Павло Сорока, голова Маловисківської РДА:

РДА не є розпорядником землі за межами населених пунктів. А в цій ситуації ми намагалися пояснити головному управлінню держгеокадастру, що потрібно враховувати позицію людей, які тримають городи, і сільського голови. А стосовно «своїх» «не своїх» учасників АТО, то такий м’яко кажучи, некоректний поділ може бути тільки в уяві людей, які не зовсім розуміють складність і відповідальність у питаннях соціального забезпечення учасників АТО. Можу запевнити, що ні я, ні будь-який керівник Маловисківського району не здійснює жодного поділу згаданої категорії осіб.

Ця земельна ділянка була віддана фермеру для ведення господарства у 2011 році. Певний час ми вели перемовини, щоб він погодився відмовитися від неї, щоб ми могли виділити землю учасникам АТО, як це передбачено законом. Він на це погодився, і на одній зі сходок села голова районного відділу Головного управління Держгеокадастру Вадим Чуйко повідомив селянам, щоб ті написали заяви на приватизацію ділянок, потрібних їм для ведення городів, а іншу частину землю ми віддамо АТОвцям. Звісно, минуло чимало часу, і ніхто з селян не оформив таких документів. Частину землі виділили місцевим хлопцям, а частину – іншим АТОвцям з Маловисківського району. Окремі власники землі здали свої ділянки в оренду ФГ «Прилуцький».

А щодо того, що в людей порізали сад і городи, то погоджуюся, це можна було зробити «соціально правильно», але тодішнє керівництво районного Держгеокадастру вчинило саме так.

 

Олег КОЗУПЛЯКА,  фото автора

НА ТУ Ж ТЕМУ

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА