1000 квадратів вершини

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

Попри останні події в Україні законослухняні люди досі зазнають проблем від тих, хто закон порушує. Підтвердженням цьому є історія з водопроводом садівницького товариства «Аграрник», що поблизу селища Лелеківка під Кіровоградом.

 

Кілька років тому воно взялося вирішити одну із головних проблем: провели водопровід. Проклали його від магістральної гілки через Лелеківку. Від неї до товариства, що розташоване відокремлено від селища, труба виходить на перетині вулиці Козацька та провулку Курінного. Ще 2008 року на цьому місці міськрада виділила громадянину К. ділянку площею 1000 кв. м «для будівництва й обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд». А 2012 року він продав цю землю пану С. Він і розпочав будівництво, до цього вона стояла пусткою.

 

 

На той час прокладення водопроводу товариства вже завершилося. Дізнавшись, що поряд із його ділянкою проклали водогін, він попросився стати його абонентом.           

    

Але не склалося. Голова кооперативу Галина Важинська, яка поклала на цю справу чимало енергії і нервових клітин, відмову пояснила так.

– На той момент водопровід ще фактично не здали в експлуатацію. Тож ми ще не знали, як він працюватиме, який тиск буде в системі… Більше того, я чесно йому сказала – не можу дати вам «врізатися», бо водопровід має перепад висот аж п’ятдесят два метри. А розрахувати, діставатиме вода до кооперативу нормально чи ні, ми не могли.

 

Після цього на Галину Василівну почали тиснути. Зокрема, «заступником» С. виступив досить відомий у місті колишній працівник правоохоронних органів. Однак вона не здалася і не піддалася на «умовляння». Тоді С. вирішив насолити непоступливій жінці: він почав звинувачувати кооператив… у неправильності прокладання водогону.  

 

Суть претензій до «Аграрника» описується в його заяві на ім’я голови кооперативу. «16.10.12 року я, С., відповідно до договору купівлі-продажу придбав у власність земельну ділянку за адресою (…)провулок Курінний, 26, (…) площею 1000,00 кв. м. (Далі заявник інформує про внесення змін до акту про право власності на цю ділянку К. – про перехід права власності до нього і посвідчення цього права реєстрацією в Головуправлінні Держземагентства області і відповідним актом).

…Але в січні 2013 року, коли я приїхав на земельну ділянку, було з’ясовано, що через мою ділянку прокладено водогінні труби, що належать садівницькому товариству «Аграрник». Зі слів сусідів стало відомо, що товариство, прокладаючи труби, по яких мають намір подавати воду до кооперативу, виконувало роботи по дорозі, але відхилилося від неї та зайшло більше ніж на 2,5 м на мою власність…

Власник має право на підставі ст. 391 Цивільного кодексу України вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Перешкодою є наявність труб водогону, що належать садівницькому товариству «Аграрник» на моїй земельній ділянці».

 

Перешкода, йдеться далі в документі, в тому, що С. збирався будувати навколо ділянки капітальну огорожу, що передбачає земельні роботи. У разі ж невиконання вимоги – перенести труби – він повідомив про намір звернутися із позовом до суду. І суд відбувся. Спочатку справу розглядав Кіровський районний, який відмовив у задоволенні вимог С. Далі справа перекочувала до апеляційної інстанції.

 

Під час судових розглядів з’ясувалися неприємні для позивача деталі, що дають підстави для висновку – цю ділянку взагалі не мали права виділяти і майже завершеного на сьогодні будинку вкупі з капітальною огорожею там взагалі не повинно бути! Цей висновок – наслідок ретельної і ґрунтовної роботи представника інтересів товариства у суді Андрія Кінаша. 

 

– Сьогодні (21 серпня – Ред.) обласний апеляційний суд залишив в силі рішення суду першої інстанції, – розповів він. – Тобто С. відмовили в перенесенні труби. Підстави – не встановлено, кому вона належить. Адже там прокладена не одна труба. За нашими даними, і це підтвердили на суді свідки, там лежать дві газові, водопровідна та труби, закладені для потреб військової частини. 

При незаконному виділенні даної земельної ділянки посадовими особами було допущено десятки порушень вимог чинного законодавства України. За вимогами містобудівної документації і державних будівельних норм (ДБН), ця дорога на рівні міста належить до категорії магістральних, адже вона сполучатиме кілька мікрорайонів міста. Тож повинна мати двосторонній рух. А відтак, за вимогами ДБН, такі дороги мусять мати ширину від 35 до 50 метрів. Бо мінімальна ширина проїзної частини складає 10,5 метра. Потім – між нею та тротуаром повинен бути запас у 2 метри, щонайменше 2 метри – ширина тротуару, і найменша відстань від нього до найближчої огорожі – також має бути мінімум 2 метри. Чому так? 2 метри між дорогою та тротуаром – зона для прокладання комунікацій: труб, кабелів, теплотраси тощо. І як же зараз розбудовувати той район, якщо два будинки там стоять прямо на дорозі? Якщо вони вирубали асфальт і поставили паркан?

 

Пан Андрій наводить приклад. Якщо випаде великий сніг, пробити дорогу зможе лише артилерійський тягач, ширина лопати якого 6 метрів. Він ці паркани вигорне разом зі снігом…

Крім того, в якості аргументів під час судів не надали наступні документи: генеральний план розвитку Кіровограда, генплан конкретного мікрорайону, секторів мікрорайонів, схеми зонування, детальний план території. Все це – первинні і основоположні документи, які робляться заздалегідь. І без них, без їх положень і без огляду на їх вимоги виділяти землю заборонено.

 

– Є план – видавайте людям землю, – продовжує Андрій Кінаш. – Тоді буде ясно, хто і як повинен будуватися. А у нас навпаки – понадавали землю, а тепер не знають, що з цим робити. Сидить прокурор  і каже: «А що ми можемо зробити? Землю уже ж виділили». Стривайте! Те, що виділили, – пусте. Вказівка Держкомзему №19 від 15 липня 1997 р. чітко визначає, що надані землі, що перебувають у межах «червоних ліній», підлягають вилученню. Якщо їх видали в радянський період – на оплатній основі, якщо за нинішніх часів із порушенням закону – підлягають конфіскації на безоплатній. Так, з іншого боку маємо практику Європейського суду з прав людини. Вона визначає: якщо влада виділила ділянку незаконно, то людина не повинна зазнавати збитків і відповідальність через її вчинки. Але й у цьому разі можна діяти логічно і законно. Я пропоную йти таким шляхом: порушити кримінальне провадження проти посадових осіб, які незаконно виділили землю, видали дозвіл на її приватизацію і забудову; провести оцінку майна на цій ділянці, вилучити її на оплатній основі, тобто заплатити людині компенсацію за будматеріали. І потім, оскільки це завдасть збитків місцевому бюджету, – компенсувати їх за рахунок чиновників, які цю землю незаконно виділили. І все – ніяких проблем із Європейським судом, бо права жодної людини не порушимо. Вони скоїли злочин – вони за нього відповіли. І відшкодували міській громаді завдані збитки... 

Далі – більше. Як зазначає адвокат, у технічній документації, наданій протилежною стороною суду, вказані конкретні обмеження щодо цієї ділянки. Усі інстанції, що погоджували, видали свої зауваження. І, відповідно, ця техдокументація могла бути визнана правильною лише за умови усунення всіх перерахованих ними порушень.

– Це було на самому початку, – уточнює Андрій Кінаш. – Але жодне із зауважень не усунули! Тобто, технічна документація на цю ділянку є нечинною. І попри те С. розпочав забудову. Але як він міг отримати дозвіл на неї, якщо не усунуті недоліки щодо землі? Зокрема, в документації відсутні так звані «червоні лінії» і обмеження по забудові. Така техдокументація вже є незаконною і підлягає скасуванню в судовому порядку. Що являють собою ці лінії та обмеження. Якщо земельна ділянка виділяється поблизу дороги, ці речі обов’язково вказуються – цього вимагає закон. Тобто, зазначають: на цій ділянці, наприклад, заборонено висаджувати багаторічні насадження, вести будівництво на певну глибину, тому що в разі прориву труби станеться аварія і будинок просто «попливе» тощо… Все це не врахували і не усунули взагалі!

 

І в міської прокуратури, переконаний юрист, є всі законні підстави скасувати акт на право власності на ділянку, технічну документацію та перелічені фіктивні дозволи на будівництво, якщо, звісно, такі взагалі існують.

 

– Будівництво там ведеться цілком незаконно, – каже пан Андрій. – І цим створюють проблеми і громаді, і державі. Ця дорога стратегічного значення і у воєнному відношенні. У разі бойових дій військова техніка мусить рухатися саме цією вулицею, яка з’єднує мікрорайони міста. А які машини там пройдуть, коли ширина дороги – п’ять метрів? Маємо серйозну проблему.

 

Представник інтересів товариства зауважує і на тому, як поводиться в цій ситуації влада. Представники відповідних управлінь міськради (земельних відносин, містобудування та архітектури) і Держземагенції навідріз відмовляються з’являтися на судові засідання обох інстанцій і давати пояснення.  

    

 

Напевно тому, що вони вже знають, які питання буде порушувати адвокат. І розуміють, що їх будуть підводити під кримінальну відповідальність. Та цим  вони також порушують закон. І в цьому – також питання. До суду, який не вжив заходів для залучення їх у розгляд справи. Багато б цікавого з’ясувалося… Наприклад, те, що на тій землі не те що будувати, навіть траву сіяти не можна.     

 

 

– Дуже важливо знати, що ця ділянка розташована на землі, яка раніше не використовувалася, – зауважує Кінаш. – А при виділенні таких часток обов’язково мусить проводитися виділення «в натурі». Тобто повинні приїхати відповідні фахівці із супутниковим обладнанням, прив’язатися до топографічної точки, виділити власнику ділянки безпосередньо в натурі і актом передачі межових знаків ввести її в експлуатацію. Ці знаки власник мусить зберігати, бо на них вказані точки геодезичної прив’язки чотирьох кутів його ділянки. Такого документа наш опонент не має, знаків – теж. Отже, ділянка в експлуатацію не вводилася. Тож відсутні будь-які законні підстави не лише на її забудову цієї ділянки, а й взагалі для її експлуатації! Він навіть траву там не має права сіяти!

 

Зрештою, вважає пан Андрій, ця історія – лише вершина айсберга. За його спостереженнями і досвідом, у рідному Кременчуці сума фальсифікацій і збитків від незаконних оборудок у сфері земельних відносин може вимірюватися… мільярдами гривень! У Кіровограді, прогнозує він, ця сума не менша. І так – по всій країні.

 

 

Варто сказати, що наведені тут та низка інших аргументів представника товариства викладені у червневій заяві на адресу прокурора Кіровограда Титора. Але підвладна йому установа відмовилася вносити її до єдиного держреєстру. І комічно те, що заяву «спустили» на… дільничного міліціонера(!), до компетенції якого не належить жодне з порушених питань. Наступну заяву (аналогічну до попередньої, але із зазначенням бездіяльності  міської прокуратури та питанням про притягнення до кримінальної відповідальності прокурора Кіровограда за відмову у розкритті кримінальної діяльності) Кінаш подав до прокуратури області по завершенню суду 21 серпня…  

 

 

P.S. «Нова газета» готова надати можливість висловити точку зору пану С., прокуратурі Кіровограда, управлінню земельних відносин та охорони навколишнього середовища та управлінню містобудування і архітектури КМР, ДАБК. І продовжить досліджувати порушену тему.

 

 

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА