Від суми і від тюрми…

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

Усю гірку актуальність цього прислів’я герой нашої публікації відчув сповна. Ось уже п’ятий місяць він «мешкає» в СІЗО і, якщо суд не побачить очевидне, стане і в’язнем, і банкрутом.

 

У 2014 році Андрій В. очолив невелике фермерське господарство в селі Вись Маловисківського району. Переживало воно тоді не найкращі часи: борги перед пайовиками, партнерами тощо. Тож новий керівник (і вже власник 51% акцій підприємства) перш за все взявся за цю проблему. Її вирішення сталося навдивовижу легко. Власниця підприємства, якому Андрієве господарство заборгувала певну суму, запропонувала кредит – трохи більше 3 млн грн. Фермер з радістю погодився, адже умови угоди були дуже вигідні. Річ у тім, що кредиторка займалася саме перепродажем сільгосппродукції та супутніх матеріалів. Отож повертати позичені мільйони була готова майбутнім урожаєм.

Уклали відповідну угоду – і все закрутилося. Андрію все вимальовувалося майже ідеально: і зі збутом немає проблем, і борг повертаєш. Та не так сталося, як гадалося…

На кредитні кошти господарство закупило все необхідне для посівної: насіння, хімікати, пальне, виплатило зарплату працівникам і розпочало повертати борги пайовикам. Усі 380 га землі ФГ засіяли найрентабельнішою культурою – соняхом. Перспективи урожаю виглядали гарними, відповідно – і надії на безпроблемне повернення кредиту.

Аж поки не настав час розраховуватися. «Мною на адресу (…) було відпущено насіння соняшнику загальною кількістю 110 тонн. Тодішня його вартість складала 4500 грн за тонну. Коли я прибув на офіс (…) для підписання всіх відповідних документів, то побачив у податкових накладних, що насіння соняшнику було зараховано за ціною 2500 за тонну. На що я обурився та почав відмовлятися підписати ці документи», – пише Андрій у зверненні до народного депутата Надії Савченко, копію якого має редакція. Далі, за його словами, за відмову підписати документи кредиторка погрожувала в’язницею, мовляв, її зв’язків у правоохоронних органах для цього предостатньо.

Така ситуація зазвичай вирішується у суді. Власне поневіряння Андрія з нього й розпочалися. Кіровський райсуд Кропивницького постановив повернути борг. Ніби все логічно, та й відповідач не збирався відхрещуватися від кредиту. Та суть у тому, що відповідач не знав про судове засідання. Більш того – сума боргу зросла фактично удвічі – 6 млн грн! 

Нагадаємо, позичив Андрій 3 мільйони. Господарство Андрія відвантажило кредиторці 110 тонн насіння. Крім цього, стверджує він, значну частину боргу – майже мільйон – переказані позичальниці через банк, що підтверджується документами. Щоправда, цих коштів суд «не помітив». Звідки взялися аж 6 мільйонів?

Далі – гірше. Наступного року проти Андрія порушують кримінальну справу за ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу – «шахрайство у особливо великих розмірах». Тепер йому «світить» від 5 до 12 років ув’язнення із конфіскацією майна. Підстави ті самі – звинувачення у повній відсутності сплати кредиту. Однак новоявлені деталі підштовхують до розуміння основної мети кредиторки. У справі з’являється протокол зборів засновників господарства від 14 квітня 2015 року, відповідно до якого Андрія В. вивели зі складу засновників, відмінили новий статут, а позичальниця стає… одним із засновників підприємства. Відповідно ним тепер керує й інший директор. Як без відома і присутності Андрія, який володіє 51% акцій господарства, можна було прийняти таке рішення – загадка.                    

І поки вже третій рік цю справу слухають у Ленінському суді Кропивницького, саме господарство фактично знищили. Так, розібрали два склади та майстерню, зникла техніка. І це при тому, що все це перебувало під арештом і мало контролюватися слідчим! Намагання захистити господарство зазнало невдачі: на звернення до правоохоронців району Андрій отримував відмови. Мовляв, справа господарська – розбирайтеся самі або в суді.     

Об ці негаразди розбилася і сім’я – дійшло до розлучення. Об’єднує їх поки що спільне проживання в одній квартирі й те, що обоє змушені за рішенням суду зі своїх доходів переказувати кошти в рахунок боргу.

Далі – ще гірше. Під час судових слухань слідчий несподівано запідозрив Андрія в схильності до втечі. Що підштовхнуло його до такого – невідомо, адже на всі судові засідання Андрій з’являвся, на побачення із слідчим – також (крім одного разу, коли перебував в іншому місті). Чи не головним аргументом на користь слідчого стали слова колишньої дружини про те, що чоловік може без попередження поїхати на кілька днів. І попри явний алогізм – з якого це дива він мусив повідомляти фактично чужу людину про свої переміщення – суд запроторює Андрія до СІЗО. Згодом термін утримання продовжили ще.

Зважуючи аргументи сторін і фактаж, вчитуючись у документи, доходиш висновку, що вести мову про шахрайство з боку Андрія недоречно. Адже і підтверджуючі виплати документи є, і передача збіжжя підтверджується. Ба більше – у суді одного разу з’явилися документи, що підтверджують проплату 236 тис. грн позичальнику в рахунок погашення кредиту. Однак суму в приблизно 400 тис., переказану туди ж, суд відшукати не може.

Тим часом підозрюваному пред’яв-ляють… ще одне обвинувачення! За ч. 5 ст. 191 – привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем. Відповідальність також чимала: від 7 до 12 років із конфіскацією. Цього разу Андрія звинувачують в тому, що він здав на брухт майно господарства і знищив усі будівлі. Як він це спромігся вчинити, коли, як написано вище, за інформацією позивача його вивели зі складу засновників і доступу до майна у нього явно не було? Але суд не приймає це за аргумент.   

Ми відстежуватимемо подальший розвиток подій і в наступних публікаціях напишемо ще чимало цікавого про цю дивовижну історію. Наприклад, як Андрій ледь не позбувся квартири, про погрози слідчого тощо.  

 

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА