«Позитивна» жінка: З ВІЛ можна насолоджуватися життям

Автор: Нова Газета

Вона залишилася наодинці зі своїм болем, рідні люди від неї відвернулися. Про свій ВІЛ-позитивний статус Олена дізналася на п’ятому місяці вагітності. Як далі жити, куди звертатися, що робити, вона не знала.

 

– Я жила, як і всі люди. Працювала у магазині, регулярно проходила комісію, все було добре. На п’ятому місяці вагітності у мене виявили ВІЛ. Всі родичі чоловіка звинувачували мене, що я винна. У мене опустилися руки. Не було бажання навіть жити. Мені лише 26 років, а я думала, що це вже кінець. Хоча тоді я навіть не знала, що таке ВІЛ,  як він передається… Я живу у селі. А ви знаєте, що це таке? Всі один одного знають. Я на той час не хотіла, щоб про мене щось казали. Я навіть думала, що від мене всі відвернуться, не буде з ким поговорити. Я не думала про своє здоров’я... – розповідає Олена.

Перебуваючи у такому стані, жінка не отримала підтримки від найріднішої людини. Навпаки, чоловік її щодня звинувачував, дорікав та ображав.

–  Він постійно мені  казав, що я незабаром помру. Я його просила теж здати тест на ВІЛ, але він не хотів, а потім поїхав перевірятися до своєї сестри, вона медичний працівник. Але результатів мені не показав. Він тоді приїхав і сказав мені, що він здоровий. Я не знаю, чи це дійсно так, адже не бачила результату, – каже Олена.

Народжувати жінка поїхала в іншу область до родичів. Боялася, що у райцентрі дізнаються про її ВІЛ-статус і ця звістка пошириться селом. Однак, сказавши у пологовому відділенні про те, що в неї ВІЛ, відчула зневажливе ставлення до себе…

– Я не мала права мовчати. Я даю дитині життя і повинна про неї дбати.  Я тоді навіть не думала, що медичні працівники до мене так будуть ставитися, але… Після пологів я повернулася з дитиною додому. Чи змінилося щось? Ні. Чоловік мене дуже принижував, бив, чого тільки не було… – додає співрозмовниця.

Коли вже було несила терпіти Олена пішла від чоловіка. За цей час вона багато чого усвідомила, навчилася цінувати себе, любити дитину, любити життя.

– Я навіть не думала, що в мене налагодиться життя, що все буде добре. Я зустріла свою людину, вийшла заміж, ми чекаємо поповнення. Я вдячна своєму чоловіку за все. Коли ми з ним познайомилися, я не приховувала, що в мене ВІЛ. Почали зустрічатися і врешті, дякувати Богу, все добре. Якщо людина мені сподобалася, чому я повинна це приховувати? Я завдяки йому поїхала у Кропивницький, стала на облік, почала приймати терапію. У мене з’явився стимул до життя, підтримка. Я зараз почуваюся добре. Разом ми чотири роки. Чоловік проходить обстеження раз на півроку – він здоровий… – ділиться жінка.

– Олена прийшла до нашої організації пригнічена. Вона не знала, як жити далі. За результатами аналізів у неї було три нулі – це значить, що в неї взагалі не було імунної системи. Я з нею далі постійно підтримувала зв'язок, їй розписали лікування. Щомісяця я передавала їй у село АРВ-терапію, консультувала, підтримувала, – розповідає соціальний працівник Катерина Ігнатьєва.

Зараз Олені 34 роки, з яких чотири роки вона приймає АРВ-терапію, отримує консультації від фахівців Кіровоградської мережі ЛЖВ, веде здоровий спосіб життя, виховує дитину. Тепер, коли минуло стільки часу, вона просить ВІЛ-позитивних людей вчасно розпочинати лікування.

– Не слід падати духом, опускати руки,  звертати увагу на думку інших. Потрібно вчасно приймати лікування, жити і насолоджуватися життям, – закликає жінка.

З подібними історіями дуже часто звертаються до Кіровоградського обласного відділення ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ». Тут соціальні працівники докладають максимум зусиль, щоб ВІЛ-позитивна людина отримала підтримку.

Голова правління КОВ ВБО «Всеукраїнська мережа ЛЖВ» Юлія Чабанюк:

− Ризик інфікування на ВІЛ у жінок вищий, вони можуть передати інфекцію дитині, якщо жінка не дотримується рекомендацій лікарів та соціальних працівників. Коли жінка дізнається, що у неї ВІЛ, особливо під час вагітності, відразу постає питання: «Що подумають інші, як жити далі?». Отримання позитивного результату тесту на ВІЛ може стати справжнім ударом. У цьому випадку їй на плечі падає не лише турбота за своє життя і здоров'я, але і за долю та здоров'я майбутньої дитини. Подібна новина здатна шокувати, особливо, якщо до пологів залишилося зовсім небагато часу. З огляду на наш менталітет цілком імовірно, що жінці доведеться зіткнутися з тиском інших людей. У таких випадках не потрібно приймати рішення одразу, піддавшись першому почуттю. Важливо знайти людину, якій жінка зможе виговоритися, розповісти про свої почуття. Якщо поруч немає такої людини, можна отримати підтримку від психологів та соціальних працівників нашої організації в рамках проекту з догляду і підтримки людей, які живуть з ВІЛ «100% життя та якісних послуг на Кіровоградщині» за підтримки Глобального фонду. Під час консультацій ВІЛ-позитивні отримують всю інформації про ВІЛ, лікування, перебіг вагітності та народження дитини. Існують способи мінімізувати ризик передачі ВІЛ дитині під час вагітності та пологів. Головне пам’ятати, що не існує рішення, правильного для всіх. Є рішення, правильне саме для вас. Як би там не було, бажання народити дитину завжди залишається невід'ємним правом кожної жінки. Наявність ВІЛ – не є причиною для обмеження прав.

Вікторія Семененко

НА ТУ Ж ТЕМУ

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА