КАТЕРИНІВКА – село, в якому хочеться жити

Автор: Нова Газета

Не так багато часу минуло відтоді, як ми оголосили акцію «Запроси "Нову" у гості», а пропозицій надійшло стільки, що працівники редакції не встигають побувати всюди, куди нас кличуть. Але, впевнені, з часом ми це виправимо.

 

Запрошення відвідати Катеринівку надійшло телефоном від нашої читачки, і прозвучало воно в такій заманливій формі, що відкладати поїздку ми не стали, тим більше знаходиться село недалеко від Кропивницького. Вирішили не попереджати про свій приїзд, щоб на власні очі побачити те, про що так захопливо розповідали телефоном. Будинок правління важко було не помітити – триповерхова сучасна будівля знаходиться в центрі Катеринівки, всередині мене зустріли секретар і охоронець – про наш приїзд їх попередили камери відеоспостереження.  На стінах – картини із зображенням рудника, прапори із вдячними підписами військових, у холі шкіряні дивани і крісла чекають на своїх відвідувачів – все стримано і вишукано, як у діловому офісі солідної компанії.

Перший, з ким ми зустрілися, був Юрій Ластовка, голова профспілки ПАТ «Кіровоградське рудоуправління» (генеральний директор – Володимир Кухта). Він коротенько розповів про підприємство, що є бюджетоутворюючим для Катеринівської громади. До речі, громада утворилася не так давно, у жовтні минулого року, до її складу увійшли три сільські ради – Обознівська, Володимирівська і Олексіївська, а це дев’ять сіл.

Підприємство займається видобутком вогнетривкої глини та каоліну, що використовується для виготовлення фарфору, кераміки, фаянсу, цементу, у нафтопереробній, парфумерній промисловості і навіть у медицині. Сировина, що видобувається на цих родовищах, за своїми фізико-хімічними властивостями вважається однією з найкращих у Європі. Середня зарплата по підприємству, зі слів Юрія Олексійовича, сягає приблизно 15 тис. грн. Рудоуправління разом з громадою забезпечує автобусне сполучення між селами, безкоштовне харчування школярів, ремонтує дороги, надає безплатний інтернет, медичне обслуговування, утримує комунальне підприємство, яке слідкує за благоустроєм території. 

Громада має навіть свою газету, котра так і називається «Наша громада», засновником якої є Кіровоградське рудоуправління. На її сторінках висвітлюються цікаві новини, багато корисної інформації, розповідається про жителів громади.

Провести нам екскурсію Катеринівкою зголосився Сергій Тихонюк, директор з соціальних питань (у Катеринівській громаді, виявляється, є і така посада). І найперше, куди ми попрямували, це була лікарська амбулаторія. Тут тривають ремонтні роботи, хоча основне приміщення вже відремонтоване і працює на повну. Господарює в цьому храмі здоров’я молодий сімейний лікар  Ігор Туровський (господарює не так давно, всього лише  п’ятий місяць, до цього працював у Кропивницькому). Роботою задоволений, хоча доводиться щодня їздити на роботу з міста, проте невдовзі має отримати житло – гроші на це у бюджеті громади вже заклали.  Говорить, все, що обіцяли при прийнятті на роботу, виконали, умови ідеальні, є все необхідне для лікування людей.  На моє запитання, чи задоволені люди роботою лікарні і його як лікаря, показує стос декларацій, які вже укладені з місцевими жителями, це красномовніше за будь-які слова. Від медреформи очікує позитиву, якщо, звичайно, все вдасться, бо часто всі реформи закінчуються лише словами. Невеличка екскурсія, яку провів Ігор Володимирович, вразила масштабністю ресурсів, які були закладені в амбулаторію. Два ліжко-місця денного стаціонару, фізіотерапевтичний кабінет, процедурна, аптека, і все за останнім словом техніки, ще очікують з дня на день апарат для експрес-аналізів, це дасть можливість на місці робити аналізи крові, сечі, печінкові проби, від чого залежить оперативність і якість надання меддопомоги.

Тут же, у будинку амбулаторії, знаходиться стоматологічний кабінет, де нас зустріла асистент стоматолога Людмила Томат. Сама дівчина не місцева, приїздить із міста, як і лікар-стоматолог Денис Гуйван, але умовами праці дуже задоволена. «Наш кабінет обладнаний найновішим сучасним обладнанням, все у ньому підібрано так, щоб надати пацієнтам весь спектр послуг комфортно і безболісно. Досвідчений лікар завжди умовить, заспокоїть   і маленьку дитину, і літнього пацієнта, він дуже позитивна людина, ще ніхто ображеним або незадоволеним від нього не виходив. Прийом ведеться за записом, зручно і персоналу, і пацієнтам. Ціни для членів громади взагалі смішні, вони оплачують лише половину вартості матеріалів».  Так, стоматологічний кабінет мене вразив – такий і в місті не всюди побачиш...

Далі Сергій Володимирович повів мене в дитяче кафе, де дітлахи з Катеринівки і прилеглих сіл мають можливість відзначити день народження, поспілкуватися, пограти в різні ігри. Там дійсно все облаштовано лише для дітей, дорослим з їхніми «забавами» туди зась.

Я помітила, що у Катеринівці дуже зелено, багато молодих насаджень, доглянуті клумби, обнесені невеличким тином з лози, паркові зони, де в літню спеку можна перепочити і пограти з дітками. Майже кожен двір багатоквартирних будинків (а таких у Катеринівці 9) обладнаний ігровими майданчиками, невеличкими альтанками, зонами відпочинку – все зроблено для зручності їхніх мешканців. Дуже затишно і гарно, недарма кажуть, що в Катеринівці нерухомість має таку ж ціну, як і в місті, а подекуди і вищу.

Відомо, що село живе, поки народжуються діти. Не відвідати дитячий садок, де малеча пізнає ази майбутнього життя, ми не могли. Наталія Тітова вже 35 років працює директором закладу дошкільної освіти і запевняє, що успішне функціонування дитячої установи – це добра ознака руху села вперед. Велику допомогу в облаштуванні садочка, ремонті надає рудоуправління і громада. «Нещодавно капітально відремонтували кухню, поставили паркан, ігрові майданчики, закупили дві інтерактивні дошки, ну а порядок і затишок ми забезпечуємо самі. Всі вихователі у нас мають відповідну освіту, залюблені у свою нелегку роботу, можна сказати, серце віддають дітям, розуміють, яка відповідальність лежить на них у вихованні майбутнього покоління. Ще б зарплати їм платили людські, а то чомусь дошкільна освіта нині у державі безнадійно забута, вчителям ще якось піднімають, а ми сидимо на мінімалках».

Наталія Йосипівна провела мене у групи, їх у садочку три. Всюди чисто, затишно, світло і незвично тихо, виявляється, ми потрапили на тиху годину, дітки мирно сопіли на своїх зручних ліжках. На запитання, скільки коштує відвідування дитячого садка, директор відповіла, що «за добротне харчування в нашій установі сплачують всього-на-всього 30% його вартості (7 гривень на добу), а решту витрат бере на себе громада».

Галину Мамалигу я зустріла біля одного із багатоквартирних будинків Катеринівки. Жінка саме поралася на клумбі – наводила порядок, доглядала квіти. Розмова зав’язалася невимушена і доброзичлива. Галина Володимирівна у Катеринівці проживає з 1975 року, 41 рік пропрацювала у Катеринівській школі вчителем математики, квартиру надало село, нині на пенсії. «Життям тут дуже задоволена, ніколи б не проміняла своє село на місто. Гарно, затишно, тихо, спокійно –  що ще потрібно? Саджаю квіти, намагаюся підтримувати порядок біля будинку, та я така не одна, люди дивляться, що керівництво причепурює наше село, і самі стараються – виходять на суботники, наводять лад біля будинків. А взагалі, я вважаю, що це завдяки Кухті Катеринівка так розцвіла, справжній господар, дбає про людей. Ми тут живемо, як при комунізмі».

Справді, громада – це перш за все люди, від них залежить, якою буде територія, де  вони живуть. І Катеринівці в цьому плані пощастило, тутешні жителі докладають чимало зусиль, щоб вона ставала кращою.

Олена Цюцюра, фото автора

НА ТУ Ж ТЕМУ

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА