Заводу сказали «ні»

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

У Червоній Кам’янці громада виступила проти будівництва сміттєпереробного заводу  

 

16 травня у цьому селі Олександрійського району півдня вирували пристрасті. На загальні збори жителів села зібралося кількасот людей. Головною темою обговорення (часто обкрикування) стало сміття.

Чесно кажучи, важко пригадати, коли ця проблематика так розбурхувала емоції сільських жителів. Однак за кільканадцять хвилин вислуховування виступів і викриків червонокам’янців стало зрозуміло, що до цього призвела ідея будівництва на території громади сміттєпереробного заводу.

Як пояснила «НГ» депутат місцевої сільради Лариса Зубенко, на пропозицію райдержадміністрації нещодавно сільрада прийняла рішення про виділення землі під будівництво згаданого підприємства. Про жодну конкретику, жодного інвестора не йшлося взагалі. За її словами, це викликало хвилю обурення місцевих жителів – 9-го травня під час мітингу до Дня Перемоги у селі сталася «заворуха».

– Тож наступного дня на позачерговій сесії сільради це рішення скасували, – зазначила депутатка.

Про завод мова вже ніби не йде, але проблема відходів залишається. Що із ним робити, як організувати їх цивілізоване вивезення, як змусити червонокам’янців не викидати сміття на стихійні звалища, а складувати його на легальному? Ці питання і стали головними під час зборів, які скликала голова сільради Тетяна Бесараб.

Із вуст місцевих жителів звучало чимало докорів владі, однак висловлювали й пропозиції: від зобов’язати депутатів сільради організувати і контролювати вивезення сміття по вулицях, до залишити все, як було раніше. Одним із найбільш дискусійних питань – чому не можна по селу створити пункти збору чи прийому сміття? 

– Чому в Олександрії й інших містах є майданчики із сміттевих баками, а у нас не можна так само зробити!? – обурювалася літня жінка, яку всі бурхливо підтримали.

Районний еколог Ліна Соколенко, відповідаючи, послалася на закон, відповідно до якого пункти збору твердих побутових відходів (ТПВ) мають право створювати лише підприємства, що мають відповідну ліцензію. Тож сільрада може укласти угоду із таким підприємством. До того ж сільське звалище слід упорядкувати і облаштувати відповідно до нових вимог закону про відходи.

Інший варіант – створити своє комунальне підприємство. І він знайшов підтримку в кількох виступаючих.

– Це вирішується просто – створюється комунальне господарство. Буде графік вивезення, люди укладатимуть договори, сплачуватимуть раз на рік. Якщо ж ми укладемо угоду із іншою фірмою, то обійдеться це дуже дорого, – висловився Микола Чорний.

– Я також за комунальне підприємство. У вільний від основної роботи його працівники могли б розчищати ще й стихійні смітники, – додала Ірина Тутевич.

Ще одне питання, що дуже схвилювала публіку – чому не можна доставляти сміття на місцеве звалище власними транспортними засобами. Ліна Соколенко знов-таки пояснила, що це заборонено законом. Він дозволяє возити ТПВ лише спецтранспортом, що має сертифікований закритий вантажний кузов. Реакція людей – осуд…

Ще гостріше реагували кам’янці на згадку про сміттєпереробний завод, який, попри відмінене рішення про землю для нього, таки не раз згадували. Лейтмотив більшості виступів і викриків – «Чого ви вчепилися в наше село?», «Завод труїтиме нас» тощо.

– Ми проти нього, бо це буде смітник для всієї України – зі Львова, Дніпра, Олександрії, Полтави. Можна поставити на нашому звалищі спеціальні баки – ми будемо складати в них сортовані відходи. І це буде сміття тільки із нашого села. А як завод з’явиться на тих восьми гектарах – відходи везтимуть звідусіль, – переконана Любов Линник.

Відповідно до рішення загальних зборів, сільська влада за кілька тижнів повинна розробити пропозиції щодо вивезення й утилізації відходів і винести їх на обговорення громади.

Голова сільради Тетяна Бесараб збентежена ситуацією. Особливо через те, що деякі люди звинувачують її і депутатів сільради в тому, що за виділення ділянки отримали «валізи грошей».

– Які гроші і від кого, якщо це тільки ідея? – обурювалася вона. – Не існує ні проекту, ні навіть потенційного інвестора! Спробуй-но його ще «затягнути» сюди…

Після зборів Ліна Соколенко розповіла представникам ЗМІ, чому саме це село «вистрілило», як з’явилася ідея підприємства і що могло із того вийти.

За її словами, пропозиції виділити землю під будівництво заводу РДА надіслала усім сільрадам. І лише Червона Кам’янка відгукнулася на неї. 

– У нашому районі питання поводження із ТПВ дуже актуальне, – вважає посадовець. – Така сила сміттєзвалищ – це неправильно і загрожує життєдіяльності та здоров’ю людей. Наразі держава сприяє екологічно чистим і економічно обґрунтованим проектам. Хай це моя фантазія, нехай це – перспектива, але я хочу, щоб ці люди користувалися не дорогим російським газом, а своїм альтернативним паливом!

За її інформацією, на сьогодні Олександрійський район продукує на рік приблизно 60 тис. тонн відходів. Відповідно до ідеї, завод під Червоною Кам’янкою був би потужністю 50 тис. тонн переробки сміття на рік. Відповідно – проблему утилізації ТПВ у районі могли практично закрити. Пані Ліна запевнила, що це екологічно безпечне підприємство могло б і спалювати сміття, і сортувати: відходи, які можна використати повторно, відбиралися б, решту спалювали, виробляючи тепло й електроенергію. Прикладів таких заводів у ЄС – сила-силенна.

Ліна Соколенко також зауважила, що оскільки червонокам’янці не підтримали проект, то РДА шукатиме інші території. При цьому додала, що якщо виробництво збудують поза населеним пунктом, то доходи отримуватиме область, якщо ж у межах – місцевий бюджет. Мовляв, висновок очевидний. 

Водночас тема заводу для районної влади не закрита.

– Якщо у когось є пропозиції з виділення території або хто-небудь хоче інвестувати – будь ласка, звертайтеся. Пропозиція й ідея залишаються. Ми хочемо зробити наш район чистим і багатим, – резюмувала еколог.

Фото автора

НА ТУ Ж ТЕМУ

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА