Єпископ Марк: Ми будемо дуже делікатні

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

«НГ» спробувала зрозуміти, як об’єднання в Українську єдину помісну православну церкву відбуватиметься на практиці

 

11 жовтня світ облетіла звістка, на яку так довго чекали українські віряни-патріоти. Синод Константинопольського патріархату підтвердив рішення про те, що Вселенський патріархат продовжує процедуру надання автокефалії Українській церкві. Крім того, він схвалив історичне рішення скасувати синодальний лист 1686 року, після якого Київська митрополія потрапила під юрисдикцію Москви. А ще Синод зняв анафему з патріарха Української православної церкви Київського патріархату Філарета та предстоятеля Української автокефальної православної церкви Макарія та визнав їх канонічними.

Тепер, говорячи спортивним жаргоном, м’яч на боці України. Остаточна автокефалія оформиться після отримання томосу. Це вже залежатиме від того, як і як швидко відбудеться обрання на об’єднавчому соборі українського православ’я предстоятеля патріархату.

«НГ» розпитала місцевих священиків та простих вірян про їхнє ставлення до цього процесу і наскільки їм відомо, як це відбуватиметься на рівні регіону й районів.

Єпископ Кіровоградський і Голованівський УПЦ КП Марк повідомив нам, що найближчим часом очікується проведення об’єднавчого собору. А відтак у листопаді – вручення томосу новообраному предстоятелю вже помісної Української православної церкви. Він зауважує, що Російська православна церква заявила про розірвання евхаристійного єднання із Костантинополем, йдучи таким чином у самоізоляцію.

– Якщо вона продовжуватиме цей шлях, – пояснює владика, – то опиниться в розколі до світового православ’я. Тому перед вірянами УПЦ МП постане питання: чи долучатися їм до єдиної помісної, визнаної світовим православ’ям, чи йти в розкол до нього разом із Російською православною церквою, частиною якої вони є.

– Як це буде відбуватися на практиці?

– Ми припускаємо, що там, де до помісної церкви долучатиметься єпископ Московського патріархату, там єпархія із парафіями спокійно перейде до неї. І конфліктів не передбачається. Можливо, буде кілька парафій чи священиків, які захочуть залишитися в єдності із РПЦ. То вони вийдуть із підпорядкування і залишаться там. У нас країна демократична – мають на це повне право. Зрозуміло, що із парафіями Київського Партіархату і Автокефальної Церкви проблем не повинно бути. Бо ми всі чекали томосу, це була наша ідея, мрія. Найбільш гострі ситуації можуть бути там, де архієрей залишатиметься вірним РПЦ і, маючи вплив на священиків, буде заважати їхньому волевиявленню – перейти із громадою в єдину помісну церкву. Тут проблема в тому, що в нас не існує фіксованого членства. Якщо громада захоче перейти до помісної, то архієрей чи священик можуть протидіяти цьому, сказавши, що це бажання не всієї громади. От на цьому полі будуть виникати конфлікти. Я вважаю, у Верховній Раді повинні нарешті прийняти відповідні закони, проекти яких лежать там кілька років. Це дасть можливість церковним громадам у таких ситуаціях діяти відповідно до закону. Щоб охочі громади могли спокійно перейти до іншої юрисдикції…

Зі свого боку ми будемо дуже делікатні. Щоб не відкинути тих, хто хоче об’єднатися, і не вчинити якогось конфлікту тоді, коли будемо бачити, що такого бажання немає.      

Єпископ Марк зауважує, що ми поспішали щодо томосу, а отримавши його, маємо час, щоб спокійно роками чи місяцями формувати єдину помісну православну церкву. 

– У нас на це буде час, – упевнений він. – Наразі я не бачу великих проблем. Так, будуть труднощі, провокації, але, гадаю, все буде добре. Є дуже просте правило: не можна прийняти того, хто не хоче, не можна втримати того, хто хоче піти. Тож якщо люди хочуть залишитися із Московським патріархатом у розколі до світового православ’я у час війни із Росією – це їхній вибір. Триматимуть звіт перед Богом і сумлінням.  

Він наводить ще кілька вірогідних ситуацій і зауважує, що всі проблеми будуть вирішуватися по мірі їх появи, кожен випадок розглядатиметься окремо.  

Не могли ми обійти увагою й те, чи спілкуються «кияни» із «москвичами» щодо майбутнього об’єднання.

– Я розумію, що обласні архієреї переходити не збираються, – каже Марк. – Тоді все залежатиме від священиків. Якщо вони наважаться – ми будемо їм вдячні за цей крок. Наші священики із їхніми спілкуються. Риторика ворожнечі лилася здебільшого з амвонів. А в побуті спілкування тривало. Я не кажу про окремі випадки людей зовсім навіжених, фанатиків «Русского мира». Більшість священиків же поводилися помірковано, особливо це відбувається зараз, коли почалися рухи до створення єдиної помісної церкви. Позиція більшості священиків Московського патріархату вичікувальна. І наразі різко зменшилася кількість заяв, побудованих на ненависті чи злобі. Я так розумію, всі чекають, що буде далі. Тут є показовий момент. Той із них, хто говорив про «неканонічність» нашої церкви, мають шанс проявити послідовність. Сьогодні все зроблено канонічно, тож подібних відмовок тепер не може бути.

– Я і моя сім’я підтримуємо об’єднання однозначно, – каже відвідувачка церкви Святого Володимира УАПЦ у Кропивницькому Олена Бондаренко. – Було прикро, що ми роз’єднані. Я знаю, що і в Московському патріархаті є чимало щирих патріотів, але від нас їх відштовхувала так звана неканонічність. Ну тепер вже таких пересторог немає. Маю надію, що згадані віряни УПЦ МП повірять у нову церкву.

Зараз мало хто розуміє, як відбуватиметься перехід або вхід парафій різних патріархатів у єдину помісну православну церкву.

– На жаль, важко уявити, бо не знаю, як будуть переходити інші громади, особливо Московського патріархату, – говорить кропивничанин Микола Шевченко. – Мені здається, що самі священики ще не знають. Однак думаю, це буде непросто. На нас чекають і провокації, і брехня, і нападки. Я хоч і не можу назватися дуже набожним, та головне – вірити, вірити в успіх.

Поцікавилася «Нова» думкою і представника церкви, яка не має до описаного вище безпосереднього стосунку. Ось як процес надання автокефалії прокоментував кропивницький священик Української греко-католицької церкви Іван Третяк:

– Українська греко-католицька церква щиро прагне, щоб наші православні брати об’єдналися в єдину помісну церкву і, звичайно, отримали автокефалію від церкви Константинополя, яка є матір’ю для нас усіх, матір’ю Київської церкви. Ми у цій справі молимося, але жодним чином у внутрішню справу православних не втручаємося. Однак дуже хочеться, щоб усе відбувалося спокійно і виважено.

НА ТУ Ж ТЕМУ

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА