«Затишна оселя» відчинила двері

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

Минулої п’ятниці відбулася ніби й не надто резонансна для області подія, однак цілком можливо, що її значення оцінимо дещо згодом. Творіння гурту людей із великими серцями може стати прикладом для інших активістів у всьому регіоні.

 

Другого листопада в Аджамці Кіровоградського району відбулося урочисте відкриття притулку для літніх людей «Затишна оселя». «Нова газета» у червні вже писала про цей проект. Тоді кореспонденти нашого видання побували в приміщенні, де тривав ремонт, і закликали громаду допомогти волонтерам.

Реконструйована будівля для стареньких, які опинилися в складних життєвих умовах, – результат трирічної праці засновниці благодійного фонду «Притулок «Затишна оселя» Валерії Кривошапки, команди її однодумців та інших благодійників. Хтось подарував котел опалення, великий телевізор, а дехто переказував на рахунок благодійного фонду кілька десятків гривень чи допомагав руками. Усім їм Валерія щиро вдячна. Окремо тому, хто подарував цю будівлю. Вона з рік шукала приміщення спочатку в Кропивницькому, потім – у передмісті. Не склалося. Удача усміхнулася в Аджамці. Місцевий фермер Микола Дапринда, дізнавшись про ідею, безкорисно запропонував будинок на 300 квадратних метрів. 

За три роки вона обходили багато різних кабінетів, зверталася до депутатів, підприємців. На жаль, часто чула ввічливу відмову або взагалі стикалася з ігноруванням. Тоді й виникла ідея створити свій сайт, вийти у простори інтернету. І справа зрушила з мертвої точки. Люди відгукувалися, надсилали гроші, допомагали фізично на будівництві. За кожну копійку жінка звітувала, тож і їй довіряли. Валерія вважає «Затишну оселю» народним проектом. Без людської допомоги навряд чи її ідея могла б реалізуватися, переконана жінка. Самій Валерії не дуже подобають терміни «притулок» чи «будинок для престарілих», тож будівлю називає будинком для батьків, в якому в цивілізованих і домашніх умовах у гурті собі подібних літні люди зможуть комфортно зустріти старість. 

До проекту часто підключалися люди, які зовсім не знали пані Валерію, а зараз вони – друзі.

Керівник компанії «Югос» Світлана Масаликіна, яка, за словами Валерії, є однією із ключових людей у проекті, під час урочистостей закликала всіх людей вірити в дива і творити їх.

– Дива в житті стаються. І розпочинаються вони з однієї людини. Коли в неї з’являється мрія, коли вона про неї думає і маленькими кроками йде до неї, не відмовляючись від неї незважаючи ні на що. Навіть коли доводиться стукати в замкнені двері. І настає момент, коли одні двері відчиняються. На думку багатьох людей, Лєра взяла на себе непосильну ношу – вони не вірили. Але говорімо про тих, хто повірив. Про всіх вас, які їй повірили. Тому давайте вірити в дива, робімо щось, щоб вони здійснювалися. І допомагаймо один одному в добрих справах, – сказала Світлана, звертаючись до присутніх.

Сама вона прийняла рішення «Затишну оселю» підтримувати фінансово постійно.

Хто не міг коштами, пропонував свою фізичну силу. Місцевий житель Віктор Онищенко – один із таких.

– У мене мінімальна зарплата, тому пожертвувати кошти не міг, – пояснює він. – Єдине, що мав і міг запропонувати – свій час. Два дні я працював у місті, два дні був вільний. Тож у ці дні міг чимось допомогти. 

 

Мешканців «Затишної оселі» доглядатимуть приблизно п’ять осіб персоналу. За словами Валерії Кривошапки, заклад готовий прийняти двадцять стареньких. На них чекають п’ять кімнат, розрахованих на чотирьох осіб кожна. Сучасний санвузол, простора їдальня, кухня, вітальня. На відміну від більшості подібних комунальних закладів, тут все обставлено так, щоб відчувалася домашність. Вочевидь, люди, що займалися ремонтом й меблюванням, на цьому робили акцент. Ось – гарно реставрована кухонна шафа, ось – пара ляльок, зроблених чиїмось руками, ось – мереживні серветки й рушники. А ще – сила-силенна картин.

Поки що, каже пані Валерія, «Затишна оселя» підшукала вісім стареньких, які, вочевидь, першими обживатимуть приміщення. Триває збирання документів, зокрема, медичних. Однією з перших, можливо, стане місцева жінка. Вона із досить благополучної родини, мала чоловіка, доньку. Чоловік помер, дочка захворіла на рак. Щоб побороти недугу, продали будинок. На жаль, донька померла, а жінка залишилася і без найближчих людей, і без житла. Пожила з онуком, та той виявився неадекватним – ображав її, відбирав пенсію тощо. Наразі вона вимушена жити у чужий людей.

Приймати ж новоселів розпочнуть після того, як знайдуть бухгалтера і оформлять працівників на роботу.

Сільський голова Аджамки Тетяна Зайченко рада, що такий заклад з’явився у їхньому селі. І обіцяє постійну підтримку з боку сільської влади. Завідувач місцевої амбулаторії Леонід Челішвілі також запевнив, що його медичний заклад готовий допомагати «Оселі», адже літні люди потребують постійної уваги з боку лікарів. До слова, в притулку обладнана кімната для тяжкохворих.

«Затишна оселя» того дня отримала чимало подарунків: кухонне начиння, теплі речі й постільну білизну, картини, книги тощо (від «Нової газети» – настінний годинник і річну передплату нашого видання). Найголовніший із них – чергове свідчення підтримки такої благої справи.

Фото автора 

НА ТУ Ж ТЕМУ

Loading...

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА