Володимир Федосійович Федоров – спортсмен, фотограф, бджоляр

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Маловисківщина багата цікавими постатями, про життя яких можна писати повісті і романи. Причому дуже часто такі люди живуть в парі, підтримуючи одне одного в головному, не розмінюючись на дрібниці, яких у житті вистачає.

 

У листопаді відсвяткував свій  80-й день народження Володимир Федосійович Федоров ‒ спортсмен, фотограф, бджоляр, людина широкого кола професій і захоплень, якими він займався не відповідно до дипломів і закінчених вузів, а завдяки поклику серця. 

 

Володимир Федосійович – маловищанин.  Хоча рід діда й баби Бурлаченків ‒ з Копанок та Ерделевого (нинішня Ленінка). Федосійович жартує, що у маєтку пана Ерделі його дід був «начальником автобази». Як-не-як – це ще складніше гаража!

І дід, і баба Бурлаченки, розповідає Володимир Фдосійович, прожили більше ста років. Так що нинішні 80 для нього – це  той вік, за який слід дякувати і Богу, і родинним генам. «І далі ще буде», ‒ знову гуморить Федосійович.

Що ж до життя, то навіть його фрагменти повідати можуть багато.

…У школі був відмінником, але сім класів не закінчив. Очолював комсомольську організацію, любив дискутувати з учителями з приводу вичитаного у… Карла Маркса, Чернишевського, Добролюбова, Герцена, Калініна. «Что делать?» цікавило і його. Але поряд із серйозністю була й дитяча безпосередність, помножена на жагу до життя. У девять років ще в дні окупації Володя одержав каліцтво обох ніг і його «ходьба на руках довкола школи» (милиці -  в сторону!) збирала усіх – і учнів, і вчителів…

Сильні руки згодом стали поштовхом до серйозних занять… плаванням. У перший сезон – без підготовки – «взяв» в області третє місце, а через рік і потім ще шість років поспіль нікому не поступався відразу на кількох дистанціях.

«Дочемпіонився» до того, що у 19 років очолив ДСО «Колгоспник». А коли через кілька років на посаду прийшов фахівець з дипломом, Федорову (шанували ж чемпіона!) запропонували  роботу на цукрозаводі. Федосійович жартує, що був «директором» жомової ями, міг би залишитися там в охороні, і не на останніх ролях.

Але так сталося, що завод був коротким епізодом життя і Федорова взяли… обліковцем на ферму колгоспу, садиба якого розташовувалась там, де нині в Малій Висці стоїть кооперативна пятиповерхівка. І то, напевне, була доля, бо ж на тій фермі працювала передова доярка Ліда, яка, як каже Володимир Федосійович, «уговорила» його (хоч він і соромився свого каліцтва) і в 1958 році пара створила сімю…

 

…Після ферми Федоров працював… сторожем у райвійськкоматі, потім – фотокором (цинкографом) редакції районної газети, далі очолив фотоательє побуткомбінату. До речі, в ательє пішов, коли «підготував» для редакції заміну: на посаду фотокореспондента прийшов старший син Федорових – Михайло, який і нині працює в районці…

 

«Спорт – це величезне навантаження на  організм», ‒ каже 80-річний ювіляр. – «А фізкультура – це здоровя! І я цим живу…».

 

Але перелічені «професії» це ще не все, чим займався і нині займається Володимир Федосійович. Крім усього сказаного, він ще й знавець пасіки, садовод, городник, любитель лазні (це взагалі окрема тема!), автомобіліст. У свої поважні роки сам кермує авто, тому залишається мобільним. А ще – життєрадісним від природи і бадьорим – бо поряд є його половинка – Лідія Микитівна, яка, як розповів «не для перси», кілька разів «повертала його до життя», причому, одного разу навіть тоді, коли була за сотні кілометрів. Така от сила єдності у цих двох сивочолих людей, двох з-поміж багатьох, якими так багата маловисківська родина.

Зі святом Вас, Володимире Федосійовичу. Хай поряд з Вами ще довго буде Ваша Лідія Микитівна, а з вами – родина, друзі, всі ті, хто має до Вас повагу і вдячність.

 

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА