Неоголошена війна з деревами?

Автор: Нова Газета

Ви помітили, що у нас останніми роками триває війна з деревами? Замість алей розкидистих лип, кленів, каштанів з’являються дизайнерські квітнички зі зграйками туй. У нашому кліматі, який з кожним роком стає все посушливішим, ці заморські принцеси швидко в’януть, жовтіють і помирають. У кращому випадку їх заміняють іншими вічнозеленими, часто, на жаль, приреченими на досить коротке життя.

 

При цьому люди мають начебто цілком благородну мету: модернізувати, благоустроїти територію, використати сучасні дизайнерські проекти. Таким чином  у нас модернізовано квартал навпроти площі Героїв Майдану, територію навколо міського пологового будинку, біля центрального офісу ПАТ «Завод Ельворті», біля торгового центру DEPO’t. Це тільки те, що найперше прийшло на думку і що близько до центру. Чому ж не можна було зберегти десятки дерев, які там росли? Відповідей можна знайти багато. Треба було освоїти виділені кошти. Гілки затуляють фасад і рекламу, її здалеку не видно. Деякі підприємці просто свідомо знищують дерева, аби  вивільнити місце під черговий магазин.  А є й такі,  хто щиро вважає, що так буде красивіше.

А ці високі пеньки, що бовваніють по всьому місту? Варварська обрізка, коли знищується фактично дві третини дерева начебто з прицілом на те, що воно пустить нові гілки. Пускає, але слабкі, тоненькі. Дерево вже не має тої сили, стійкості, ніколи не подарує стільки прохолоди у літню спеку, кисню, прихистку птахам, як могло б.

І причина цим і байдужості, і споживацькому прагматизму, і просто бездумності, очевидно, у тому, що ми втрачаємо відчуття й розуміння природи, як живої істоти. Це фактично деформація нашої ментальності, адже українці з давніх-давен  одухотворяли довколишній світ, на цьому побудований весь наш фольклор. Врешті згода з природою дозволяла нам виживати.

На щастя, ще є люди, які не втратили цей глибинний рятівний зв’язок. Можна тільки уявити, як їм тяжко і гірко дивитися на цю неоголошену війну. Доброю феєю дерев у нашому місті стала Надійка Паливода (на фото вище). Вона першою у соцмережах закликала людей перевіряти дозвільні документи у тих, хто взявся знищувати зелені насадження, а при потребі й виходити на акції протесту. Вона  повсякчас закликає містян  поливати молоденькі деревця.  Маленька, тендітна, вона сама завзято тягає відра й баклаги з водою і зуміла організувати навколо себе цілу групу добровольців, які склали основу громадської організації «Озеленення Кропивницький». Її уже знають у всьому місті, багато хто підтримує і наслідує її приклад, але немало й тих, хто ненавидить і зневажає. 

– Надіє, чому війна з деревами набрала такого розмаху саме останніми роками, чи раніше ми її просто не помічали?

 –  Справді, те, що відбувається з деревами в останні кілька років, – масове випилювання і обрізка до стовпа – інакше як війною не назвеш. Війна – це там, де є ворог. Міська влада фактично оголосила ворогами всі дерева в місті, постійно втовкмачуючи в голови мешканців, що дерево – це щось страшне і небезпечне, його гілки загрожують життю, а тому потрібно їх всі або спиляти, або обрізати. Цю хвилю негайно підхопили мешканці. «У сусідньому дворі дерева обрізані, а в нас – ні. Значить, треба і в нас». І ось вже дзвонять до комунальників, шлють заявки – приїдьте і негайно обріжте. Відмінність у тому, що у сусідньому дворі – високі пірамідальні тополі, а у їхньому  – молоді горіхи і черешні. Байдуже. Воювати, так воювати.

Про екологічну роль дерев у місті всі забули. Про те, що дерево дає кисень, а влітку – затінок, ніхто не говорить. Мене вразила нещодавня ситуація, коли дирекція і батьки однієї зі шкіл міста скликали збори і постановили вирішити вкрай нагальну проблему: обрізати під нуль алею молодих лип, які відділяють шкільне подвір’я від наповненої автомобілями дороги. На колись розкішну зелену алею  сьогодні страшно глянути: на голих стовбурах, позбавлених крони, висять почеплені дітками шпаківні, куди вже не прилетить жоден шпак. Ось така екологічна освіта…

Ситуація набирає обертів феноменальними темпами ще й з тієї  простої причини, що  це економічно вигідно. Рахуйте самі. Установа вирішує обрізати по периметру своєї території дерева. Навіщо їх різати? «Усі обрізають – і ми обріжемо». Вони наймають фірму-підрядника. Платять цій фірмі за 30 дерев 39 000 грн – це по 1300 за кожне дерево. Фірма, яка займається будівельними роботами і в якій немає жодного спеціаліста в галузі зеленого господарства, приїжджає і пиляє все під голий стовп, не надто відрізняючи тополю від клена. Вони мають 39 тисяч гривень оплати, а також 5 вантажівок дров, які можна продати, і кілька вантажівок гілок, які можна перемолоти на пелети. Обрізка дерев – це, як бачимо, золота жила. З бюджету комунальним підприємствам виділяють не менші гроші. Мешканці, виходить, з власних кишень платять за те, щоб на вулицях з’являлося таке потворство.

 –  Як ця війна розпочалася особисто для тебе? Як ти прийшла до розуміння реальності і загрози такої війни?

–  Років три тому я, як і більшість мешканців, була свято переконана, що комунальники свою справу знають і «ну то й що, що обрізали, це ж дерево – воно відросте». Поруч з моїм будинком є школа, там навколо стадіону три роки тому обрізали білі тополі – красиве благородне дерево з білою корою, пух вони не розкидають. Навіщо обрізали – хто зна, залишилися сумні білі стовпи. Настала весна, літо – і я побачила, що всі вони всохли. Зараз стадіон оточений всохлими розваленими стовбурами. Стала розбиратися – навіщо знищили дерева? Виявилося, школа на вимогу управління освіти подала заявку в міськраду: «виконайте санітарну обрізку дерев». Міська рада передає заявку фірмі-підряднику. Фірма, в якій, як я вже казала, немає жодної людини, яка би знала, що біла тополя не переносить обрізку і що сантарна обрізка – це всього-на-всього видалення сухих гілок, приїжджає  і ріже. Результат – 12 загиблих дерев. Цього року міська рада вже видала дозвіл на їх спилювання як сухостою.

Ми починали з Facebook, створили групу «Озеленення Кропивницький», де постили всі ці фото з жахливої обрізки. Сотні людей підключалися до коментарів, було ясно, що проблема актуальна і болить кожному. Писали скарги, отримували чергові відписки, знов писали, знов отримували, виходили з протестами. З часом нас стали помічати, вже на більш серйозному рівні ми зустрічалися з чиновниками, проводили різні круглі й квадратні столи. Найефективніше – це розмовляти  прямо на місці обрізки. Пояснювати, що можна ж просто обрізати нижні гілки, якщо вони комусь затіняють світло, або навпаки зняти верхівку, а нижні нехай ростуть в ширину. Зараз у багатьох випадках комунальники так і роблять, бо самі переконались, що років через  два-три  після їхніх попередніх обрізок дерева справді гинуть. Але крім комунальників, є ще й просто підрядники, яким потрібні гроші і дрова.

– Чим загрожує глибока обрізка, коли вона найбільше шкодить?  Чи відомо щось про подібне у інших містах?

 – Часто можна почути: «Я стільки бачив, як дерево обрізають до самого стовбура, а воно потім відростає і нормально собі росте». В принципі, якщо  людині відрізати руки й ноги, вона теж іще житиме, але, яке то буде життя? Для  дерева ключову роль відіграє баланс між кроною та корінням, вони однакового об’єму. Не тільки коріння передає поживні речовини в листя, а й вся глюкоза, яку листя виробило в процесі фотосинтезу, прямує в коріння і харчує його.

Наслідки обрізування лип біля ЗШ№32

Що відбувається, коли у дерева зрізали гілки? Точно такий же об’єм коренів загине від голоду. Загиблі корені гниють, на них одразу накидаються патогенні гриби (у здоровому стані дерево виробляє спеціальні речовини, щоб їм протистояти), вони проникають в деревину і руйнують дерево зсередини. Воно вже приречене.

Про це ж саме нам каже й українське законодавство. Виявляється, спилювати в дерева всі гілки заборонено законом – це адміністративний злочин, який карається штрафом.

У нас називають це варварство омолодженням, а насправді омолодження – це зовсім інше. У «Правилах утримання зелених насаджень у населених пунктах», наказ №105 Мінрегіонбуду, чітко пояснюється: омолоджувальне обрізання потрібне лише старим і напівсухим деревам, проводять його поступово, протягом двох-трьох років, наприкінці зими. За один раз можна зрізати не більше  третини гілок. І допускається ця обрізка тільки для дерев, які добре переносять обрізання.  Це швидкорослі породи: тополя, верба, акація. Повільнорослі погано переносять обрізку – каштан, липа, горобина, горіх, фруктові дерева. Взагалі не переносять обрізку береза, клен, тополя біла.

На жаль, це варварство, яке ще називають кронуванням, відбувається по всіх містах України, бо там теж зрозуміли, що пиляти – справа вигідна.

–  Як реагують люди на варварську обрізку? Чи твоє відстоювання дерев, на твою думку, принесло вже якість плоди?

–  Тут діють дві протилежні тенденції. Перша – це зробити «як у всіх». Якщо всі обрізають до стовпа, значить, мабуть, так і треба обрізати – і я теж так обріжу. Наприклад, нещодавно був показовий випадок. Біля однієї з міських  установ працівники вийшла з пилками і давай спилювати гілки в лип. Люди помітили, піднявся скандал. Наступного дня ми зі спецінспекцією прийшли штрафувати директора за самовільне пошкодження зелених насаджень. На що вона каже: «Ну от же я проїжджала біля станції юних техніків, а там обрізані дерева, я показала на дерева своїм хлопцям – сказала, щоб мені зробили точно так само». І звідки ж цій директорці було знати, що напередодні ми точно так само штрафували директорку станції юних техніків за варварську обрізку кількох десятків кленів.

З іншого боку, більшість адекватних людей уже через кілька років бачать наслідки цього омолодження і розуміють, яку шкоду воно наносить дереву. Ті, хто ще вчора кричав: «Та це ж липа, вона прекрасно переносить обрізку», раптом замовкають, коли я приношу їм фото цих самих лип, всохлих після обрізки.  Постійно пояснюю людям і фінансовий бік ситуації. Свідомість людей змінюється, але тільки якщо для цього щось робити. Поширювати інформацію, обговорювати, привертати увагу. Ми за три роки нашої діяльності, окрім дописів у соцмережах і протестів, друкували листівки, роздавали календарики, вішали на під’їзди оголошення із закликом: «Не пускайте у свій двір дроворубів!». Навіть виготовили два білборди з таким гаслом.

Це працює, тільки якщо докладати багато зусиль. Ситуацію можна переламати, але не за день і не за два. Тут допоможе настирливість і вміння працювати з людьми, постійний  пошук компромісів.  Адже ж насправді ніхто не хоче, щоб у їхніх дворах чи біля школи були сухі стовпи, інколи люди просто хочуть, щоб прибрали якісь аварійні гілки, але не знають, як потрібно правильно обрізати дерева.

Кожного дня люди гинуть під колесами машин. Але ніхто чомусь не вимагає знищити машини. А тим часом кожен з автомобілів, по суті, може стати вбивцею, якщо ми вискочимо на дорогу і будемо по ній бігати. Але ж ми так не робимо. Бо є Правила дорожнього руху, у тому числі і для пішоходів. Ми навчилися мирно співіснувати з машинами. Точно так само є Правила утримання зелених насаджень. Вони створені для того, щоб люди жили в мирі й злагоді з деревами, а вони у вдячність давали нам силу і здоров’я. І не тільки. Британські вчені вирахували, що коли у місті стає на 10 відсотків більше дерев, рівень злочинності падає на 12. Бачите, дерева допомагають нам, людям, залишатися людьми. Давайте й ми допоможемо їм залишатися такими, якими їх створила природа.

Коментар головного інженера КП «Благоустрій» Віктора Івашини:

– Проблема у тому, що у місті обрізкою дерев займаються багато підприємств. Для цього не потрібен спеціальний дозвіл, тому трапляється справді  некоректна обрізка. (З ініціативи коаліції громадських організацій «Рада експертів», куди входить і ГО «Озеленення Кропивницький», міській раді  запропоновано проект постанови про  мораторій на омолоджувальну обрізку – С.О.). З іншого боку два роки тому на нас подали до суду, коли гілка впала із дерева і пошкодила автомобіль.

Більшість дерев у місті, це десь 80%, уже досягли вікової межі, тому  їх поступово необхідно замінювати на молоді. І ми це робимо. Днями висадили 265 молодих дерев. Але сьогодні активність  мешканців дуже зросла. Раніше на нас ніхто не звертав уваги, люди вважали, що ми робимо те, що слід. Та  ми не варвари, як дехто нас називає. Є відповідні правила, і ми мусимо їх дотримуватися, якщо це декому й не подобається. Але те, що є така Надія Паливода і  її громадська організація, сприяє тому, що ми цих правил тепер дотримуємося  ретельніше.

Світлана Орел

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА