Медом, отрутою, дзижчанням

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

Апітерапевт із Великої Северинки пропонує безкоштовне лікування військовим і дітям-аутистам

 

Із Пахалюками я познайомився випадково. Вони саме зайшли до мого товариша, щоб презентувати свою цілющу продукцію й уміння молодого апітерапевта, аж тут і я трапився.

Слово за слово – і мене запросили в гості. Їдемо знайомитися у Велику Северинку із апітерапією й місцем, де її практикують.

Приватна охайна садиба, двір у трояндах.

– Це моє ще одне захоплення, – показуючи на квіти, каже Пахалюк-старший, Олексій Олексійович.

Ще одне, бо інше – пасіка, бджоли і все-все, що з ними пов’язано. Пан Олексій пасічник із діда-прадіда. Його син Валентин – теж, але ще й, як з’ясувалося, єдиний дипломований апітерапевт в області. Ви вже, напевно, здогадалися, що апітерапія – це теж про бджоли…

Між великою пасікою і двором – невеликий будиночок із пірамідальним дахом для релаксу: тут сплять на вуликах.

– Форма покрівлі – копія єгипетських пірамід за «золотим перетином», – пояснює Валентин. – Саме така забезпечує найсприятливіший вплив на людину.

– З одного боку 56 і з іншого 56 рамок, – вказує Олексій на два лежаки в будиночку. – На одній рамці приблизно три тисячі бджіл.

Поруч із будинком для відновлювального сну ще одна будівля. Тут невдовзі буде сауна, яка також стане частиною релаксаційної терапії.

Мене вдягають у спеціальний костюм, і ми рушаємо на пасіку. Зараз на ній 58 вуликів. У планах Пахалюків її розширити, щоб виробляти бджолопродукції більше. Робимо кілька фото і повертаємося.

У житловому будинку одна кімната відведена для робочого кабінету Валентина. Книги, комп’ютер, стіл для процедур. Тут ми знайомимося із молодим фахівцем ближче. Він має вищу медичну освіту – закінчив фармацевтичний факультет, потім – Українську військово-медичну академію в Києві. Валентин – один з учнів відомого українського апітерапевта Олексія Пащенка, на жаль, вже покійного.

Майбутній апітерапевт у дитинстві мріяв стати музикантом, збирався вступати до музичного училища. Та батько наполіг на кар’єрі медика. І, здається, не помилився.

– Мені подобалося самому «чаклувати» над препаратами – власноруч робити порошки, мазі. На жаль, у сучасних аптеках все поставлено на потік. У Кропивницькому залишилася лише одна аптека, де ще поки роблять ліки вручну. Аптеки зараз як продуктовий магазин, – каже Валентин, який встиг попрацювати в аптеці. 

До апітерапії наш співрозмовник дійшов завдяки любові до бджіл, прищепленій батьком. Спочатку разом із ним вони планували пасічникувати для банального заробітку. Проте напрямок планів змінило знайомство із Олексієм Пащенком кілька років тому.

– Розговорилися, він запитав, яка в мене освіта, дізнався, що є пасіка. І каже: «Чого ти там сидиш, приїзди до мене». Я ж з острахом питаю в Олексія, що з того буде. А він і каже: «Станеш єдиним на Кіровоградщині апітерапевтом». Звільнився я з аптеки й поїхав до нього навчатися. 

Олексій пригадує, що раніше в області був кваліфікований апітерапевт, теж вихованець Пащенка, який мав свій кабінет при Знам’янській водолікарні. Але його згубила банальна чарка…

– Апітерапія – це взаємодія організму людини із бджолиною отрутою, а також застосування препаратів на основі продуктів бджільництва, – пояснює Валентин. – У нас її часто плутають із спанням на вуликах, однак воно має інший напрямок застосування – нервову систему. Роздратованість, погіршення сну, фізичної активності – все це показання для сну на вуликах. Але це не апітерапія.

Коли Валентин ще навчався в Олексія Пащенка, то обрав собі конкретний напрямок, спеціалізацію: проблеми із судинами (варикоз, зокрема) і біль у суглобах, хребті, кінцівках.

– Погляньмо на асортимент в аптеках, – зауважує з цього приводу молодий апітерапевт. – Диклофенаки, олфени. Їх дуже часто купують, їдять цілими упаковками. Ми ж пропонуємо не хімію, а природний продукт.

Сеанс він проводить наступним чином. Перед початком людину розпитують про діагноз, на що хворіла, які препарати вживає на цей час – щоб скласти уявлення про стан пацієнта. Потім ставиться лише одна бджола, тобто робиться одне жаління, аби оцінити реакцію організму на отруту комахи. Якщо вона в межах норми, то розпочинається курс терапії.              

– Якщо ж спостерігаємо почервоніння, ущільнення тканини тощо, то в мене завжди під рукою необхідні препарати, завдяки яким із цього стану людину можна вивести. Таких людей небагато, та все ж обачність ніколи не буває зайвою. При варикозі слід провести вісім сеансів, при артриті – п’ять-шість. Число залежить від стану пацієнта. Сеанс правильно робиться так: сьогодні поставив бджолу – добу пропускаємо – наступний укол. Щодня жалити не можна. У ході проходження курсу кількість бджіл я можу додавати, дивлячись на пацієнта.

Валентин зауважує, що така терапія – не панацея.

– Від артриту, скажімо, вилікувати можна. Але якщо вже стадія артрозу – то ні. Можу досягнути полегшення, прибрати біль, але цілком зцілити нашими методами – ні. Бо тут мова вже про дегенеративні зміни в суглобах, які можна усунути оперативним шляхом. Проблема часто в тому, що люди за нинішнього активного життя «забувають» звертати увагу на своє здоров’я. Болить собі нога, то й болить, перетерпіти можна, міркують люди. Тож нерідко звертаються до лікаря запізно.

Олексій Пащенко порадив зайнятися ще й виготовленням препаратів на основі бджолопродуктів. Тож довелося і пасіку під цей напрямок розширити. Зараз Валентин виготовляє спиртову настоянку підмору (рекомендована при порушеннях серцево-судинної системи, функцій печінки та для підвищення імутітету). У планах розширити асортимент препаратів на кілька видів. Наприклад, засіб для підвищення чоловічої сили. А ще створити мазь для лікування псоріазу. Її рецепт «підказали» тянь-шанські лікарі. Тут слід сказати, що Пахалюки – часті гості різноманітних міжнародних тренінгів і конференцій апітерапевтів. Одне із таких місць – Євразійський центр апатерапії в Бішкеку. Валентин торік навіть встиг попрацювати на пасіці в горах Тянь-Шаню, де певний час навчався й практикувався. Не оминає Валентин нагоди й брати участь в апімондіях. Це незвичне слово позначає міжнародні форуми-виставки, присвячені всьому, що стосується пасічництва, бджолиних продуктів і дотичних до цього напрямків. На них бджолярі обмінюються досвідом, знайомляться із новинками цієї сфери.

До слова, виробництво Пахалюків – безвідходне. Мед – на продаж  і для власних потреб, підмор – на настоянку, віск – для виготовлення свічок тощо. Практично все для пасіки виготовляють власноруч – під це збудували окрему простору майстерню.  

У майбутньому Пахалюки бачать розширення пасіки, зведення ще одного будиночка для сну на вуликах і проведення апітерапевтичних процедур цілий рік (зараз жалення проводять лише влітку, тобто коли комахи активні).

– Двом категоріям свої послуги я пропоную безкоштовно, – зауважує Валентин. – Військовим та їхнім родинам і діткам з аутизмом. Відомо, що таким хворим рекомендовані відвідини дельфінарію, та не всім же це доступно. А бджоли – поруч, їхати далеко не треба. Ми радо надамо дітям можливість поспати на вуликах, а також взяти участь в роботі на пасіці. Адже суть позитивного впливу на аутиста не лише в спостереженні за дельфінами, а ще й в дотику до них, що викликає позитивні емоції, які змушують працювати мозок. У нас замість дельфінів – пасіка. Це може бути група дітей, одягну їх у костюми, відкрию вулик, покажу рамку із бджолами. Потім посадимо їх за стіл попити чаю із медом. Батькам я пораджу перед циклом таких процедур зробити енцефалограму. І провести її після них, щоб все було не на словах, а підтверджено офіційно.   

* Конкурс журналістських матеріалів «Дій активно, живи позитивно!» ініційований Благодійним фондом Олександра Шевченка та Українським журналістським фондом.

 

 

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА