Із педагогічної династії

Деталі

Категорія: Соціум

Опубліковано: Четвер, 27 листопада 2014, 09:40

У чому не відмовиш моїй цікавій співрозмовниці, так це в абсолютній щирості тону, в радісній енергії, яку випромінює її душа, напоєна педагогічною мудрістю.

Здається, сама провісниця-доля обрала для професії педагога маленьку Валю Синицьку із села Хмельове Маловисківського району. Уже багато води спливло з  того часу, коли полишила батьківську хату, однак й нині згадує шкільні роки, коли піонерський галстук їй пов’язав відомий у колишньому Союзі сільський механізатор, двічі Герой Соціалістичної Праці Олександр Гіталов.

Нині Валентина Володимирівна Лучанова ‒ вчитель вищої категорії, старший вчитель Грузьківського НВК, голова районного метоб’єднання вчителів математики Кіровоградського району, керівник педагогічної студії вчителів математики «Джерело», цьогорічний лауреат обласної педагогічної премії імені В. Сухомлинського.

Під її умілим керівництвом підготовлені і вийшли друком збірники «Творче використання педагогічної спадщини В.О. Сухомлинського вчителями математики» та «Педагогічний альманах» (із досвіду організації проведення вчителями Кіровоградського району позакласної роботи з математики).

У цій жінці, яка володіє чарівним ключиком до кожного дитячого серця, поєдналися висока фахова підготовка, безмірна відданість вчительській справі та велика материнська любов до сина Віталія, директора Іванівського НВК цього ж району.

Сіють розумне, добре, вічне у Маловисківському районі і її рідні сестри: вчителька української мови та літератури Галина і Людмила, яка за фахом – вчитель математики. І це не все, бо рід Синицьких, представником якого є моя співрозмовниця, являє собою педагогічну династію, що складається майже із 20 (!) осіб. Зокрема, у її рідному селі працює директором школи Раїса  Ганзенко. Таку ж посаду обіймає в одній із шкіл Ростовської області ще одна двоюрідна сестра – Наталка Василенко.

Уже не перший десяток років викладає історію у Клинцівській школі троюрідний брат Олександр Гордієнко. Племінники Ліза, Геннадій та Наталка теж стали педагогами, а ось Інна Горбунова – шкільний психолог Миколаївської ЗШ І-ІІІ ступенів Кіровоградського району. Директором школи у Великій Висці працює зять – Олександр Іванович Панов.

‒ У мене не було особливих проблем з вибором професії, бо змалечку уявляла себе вчителькою, ‒ каже Валентина Володимирівна, ‒ тому й подала документи на фізико-математичний факультет Кіровоградського педінституту імені О. Пушкіна. Роботу у школі почала 37 років тому одночасно зі своїм однокурсником і чоловіком Анатолієм у відомій на всю країну Школі радості ‒ Созонівській школі Кіровоградського району, яку очолював заслужений вчитель УРСР Сергій Максютін. Серед моїх наставників були також заступник директора Хмелівської ЗШ №1 Маловисківського району Григорій Лавриненко та класний керівник Галина Часникова, яка навчила мене, як полюбити математику на все життя. А ось доброті і розуму навчали мене батьки: Володимир Гаврилович та вже 82-річна мама – Лідія Петрівна, яка й нині живе з моїм рідним братом Анатолієм у Хмельовому, до яких часто приїжджаємо родиною на гостини.

А ще пишається моя співрозмовниця тим, що стали колегами її колишні учні: Ольга Буряк, Діана Чернявська, Ірина Савицька, заступник директора з навчально-виховної роботи Созонівського НВК, вчитель математики Наталка Гришина (до речі, минулорічний лауреат обласної педагогічної премії імені Сухомлинського). То як не порадіти Валентині за обрану вчительську долю її вихованцями?

Анатолій САРЖЕВСЬКИЙ,

фото автора

• < Попередня
• Наступна >