Хліба чи видовищ?

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

Цього року, врешті-решт, визначилася подальша доля трьох колишніх кінотеатрів Кропивницького. У серпні в «Ятрані», який стояв на паузі кілька років (раніше в приміщенні був магазин побутової техніки, салон меблів), відкрився продуктовий супермаркет. Ця ж мережа поклала око і руку й на «Зоряний», що тримався до останнього як культурний заклад, але «здався» 2014 року, не витримавши конкуренції і перетворившись на торговий центр. Аналогічна доля, схоже, вготована й дитячому «Миру», що припинив роботу ще в 90-их, – він також може стати крамницею.

 

Отже зараз в місті залишився один кінотеатр «Портал», що з’явився 2007 року.      

З огляду на це «Нова» разом із кропивницьким краєзнавцем Юрієм Матівосом згадує ті часи, коли число кінотеатрів в обласному центрі не поступалося кількості крамниць. 

У Єлисаветграді-Кіровограді упродовж ста років діяло з десяток кінотеатрів. Більшість із них Юрій Матівос чудово пам’ятає як глядач, а до будівництва одного навіть доклав руки.

– Першим у місті відкрився «Зірка» у 1905 році із біоскопом*, – каже Юрій Миколайович. – Розташувався він на розі теперішніх вулиць Дворцової й Шульгиних, де зараз пам’ятник першому трамваю.

За словами краєзнавця, другий відкрили в театрі «Ілюзія» в 1908 році в приміщенні теперішньої гімназії-інтернату – школи мистецтв, що на тій самій вулиці. Навпроти нього у 1910-му з’являється і третій – «Олімп» (у будівлі театру «Казка»). До слова, кінотеатрами їх почали називати значно пізніше, а тоді звали біоскоп, кінематограф, інколи електротеатр.

– У сучасному розумінні ті фільми були не зовсім кіно. На екрані щось там рухалося. А люди боялися, бо ж, уявімо, як сприймали тоді цю дивовижу, магію. Тому в кіно чергував фельдшер, і коли комусь ставало зле, він давав пігулку. Я й сам пригадую, як вперше побачив кіно. Як покажуть паровоз – люди жахалися, ховалися.

Зазначені театри працювали до 1917 року. Переглядали в них закордонні стрічки, бо свого виробництва ще не було. Під час буремних подій так званої революції і громадянської війни, звісно, було не до кіно. Відроджуватися в Єлисаветграді воно почало з 1920 року. На той момент усі три існували, але працював лиш «Олімп». Із такою назвою пропрацював він до 1926-го, коли помер нарком внутрішніх справ Фелікс Дзержинський, на честь якого його й перейменували. Пан Матівос відзначає його особливість: у закладі намагалися «креативити» із привабленням глядачів. Зокрема, щоденною живою музикою перед сеансами. Це було вже у шістдесятих, коли наш співрозмовник повернувся після служби в армії. Ще одне «ноу-хау» кінотеатру ім. Дзержинського тих часів – апарат на кшталт телевізора, по якому постійно крутили анонси фільмів, що мали вийти в прокат.

– У повоєнні роки і до середини 1960-х головним кінотеатром Кіровограда був «Сивашець», – продовжує співрозмовник. – Звернімо увагу на назву. Мало хто знає її походження. Була така 15-та Сиваська дивізія, яка брала Перекоп, озеро Сиваш, на честь чого й названа була. Після взяття Криму у 19-му році її роздислокували по трьох містах: Херсон, Миколаїв та Єлисаветград. У нас стояв 43-ій полк, його казарми були там, де нині обласне управління внутрішніх справ. 1928 року відзначали 10-ту річницю створення дивізії, тож тоді й назвали новостворений кінотеатр. Він розмістився в одному із приміщень тодішнього торговельного пасажу, від якого тепер залишився обласний художній музей. На місці «Сивашця» у 1972 році збудували готель «Київ».

У 1958 році з’являється новозбудований «Мир», який дуже відрізнявся від конкурентів, адже став першим стаціонарним і з не пристосованим приміщенням під кіно, а створеним саме для нього. Окрім нових буфета, залів, фойє тощо, в ньому з’являється нова техніка: замість одного апарата – два, що значно прискорювало процес демонстрації, адже до цього сеанс доводилося до десяти разів ставити на паузу, щоб змінити котушку із плівкою.

1961 рік в СРСР став переломним у плані будівництва. На місці хатинок в Кіровограді масово зводяться «хрущовки», будівництво торкнулося майже всіх сфер, в тому числі й закладів культури. У центрі одночасно з’явилися готель «Україна», поряд – «Дитячий світ» (зараз «Дім взуття»), навпроти  Центрального скверу – ЦУМ (колишній «Дитячий світ», нині – Depot), а також кінотеатр «Комсомолець», теперішній «Зоряний».

– Я прийшов із армії в 60-му. Відновлювався в інституті, роботи не було. Так я потрапив на будівництво ЦУМу й «Комсомольця», який здали в 1964 році. Це був переворот. Широкий екран, 800 місць, повноцінні кольорові фільми…    

Були кінотеатри й на периферії. «Промінь» – на Кущівці, «Вогник» – біля старого автовокзалу, «Орбіта» – на Великій Балці, «Супутник» – на Новоолексіївці. І клуби з літніми кіномайданчиками, в яких також долучалися до «найважливішого з мистецтв»… 

А ще була «Хроніка». Спочатку кінозал базувався у невеликій будівлі, що стояла на місці лівого крила теперішньої
облдержадміністрації. Із назви неважко здогадатися, що в ньому демонстрували документальні стрічки.

– Відчинявся о десятій, – згадує пан Юрій. – Квиток за 20 копійок давав право дивитися кіно цілий день. Фільми тривали без пауз – по колу. Приблизно на початку сімдесятих «Хроніка» переїхала у будівлі, що залишилися від Петро-Павлівської церкви, де зараз монумент Ангелу-Хранителю.    

Юрій Миколайович згадує й про «кінотеатр», про існування якого в місті знало обмежене коло – кінозал у Будинку політпросвіти (донедавна кібернетико-технічний коледж). Саме там усі фільми, що пропонувалися до прокату в області, проходили передпоказний перегляд партійною комісією на предмет моралі будівника комунізму. Саме ця комісія визначала – пускати на екран чи ні.    

У 80-х місто продовжили активно забудовувати, особливо правобережжя. Нові житлові масиви – велике скупчення людей, які потребували кіно в тому числі. 1984 року на розі Дендропарку постав зведений за останнім словом радянської архітектури й техніки «Ятрань», наймолодший в місті у 20 столітті.    

Що в районах

Кінотеатри були й у кожному райцентрі. Їхня участь подібна до тисяч «зоряних»: за незначними винятками більшість стали або торговельними точками, або стоять пусткою. 

Редактор «Маловисківських вістей» Володимир Тільнов розповідає, що у Малій Висці на початку 50-х років кіно можна було переглянути у трьох місцях – районному БК на Містечку, клубах цукрокомбінату та спиртзаводу. Дещо пізніше у міському парку збудували літній кінотеатр, у ньому сеанси демонстрували у вечірній час. Кіно дивилися й на аеродромі, де теж діяв літній кіномайданчик для курсантів і військовослужбовців Кіровоградського льотного училища.

Важливою подією у культурному житті районного центру стало будівництво
широкоекранного кінотеатру «Колос» у центрі міста. Це був типовий проєкт. На тривалий період він, завдячуючи великому залу, просторому фойє на другому поверсі, став головним місцем для різноманітних масових заходів. Кіносеансів було кілька на день. Вранці – для школярів, увечері – для дорослих. На цікаві новинки доводилося навіть у чималій черзі вистояти. Касові фільми у вихідні тут переглядало щоденно понад 2000 осіб.

Кіноустановки працювали у клубах практично всіх сіл району. Було їх не менше півсотні. Щороку у вісімдесятих роках населення району відвідувало понад 600 тисяч кіносеансів. Всього ж у районі тоді проживало десь під 60 тисяч осіб.

Масова любов до кіно мала й вагому фінансово-матеріальну складову. Кіносеанси дозволяли поповнювати щороку бюджет району кількома сотнями тисяч карбованців. Використовувалася навіть певна стратегія для заробляння грошей. Якщо, скажімо, у Злинці видавалася зарплата (а вона в колгоспах села у ті часи була вагомою), значить, туди треба везти популярний касовий фільм.

Вже за часів незалежності приміщення колишнього головного кінотеатру Малої Виски визнали аварійним, проводити там будь-які масові заходи заборонили. Але це не завадило згодом продати приміщення під приватний магазин – нині тут торгують господарськими товарами, не побоюючись «аварійності».

Значно кращі перспективи вимальовуються в бобринецького 300-місного «Променя», хоча він мав шанси стати маркетом або черговою наливайкою. Нині міська влада будівлю доводить до ладу, плануючи облаштувати в ній центр дозвілля.

– Він потроху валився, – розповідає міський голова Валерій Сніжко. – Ми зробили дах. Через те, що наша молодь не має, де культурно відпочивати, ми прийняли рішення створити в ньому центр дозвілля молоді й не тільки. Зараз ремонтуємо зал і ділимо його на дві половини.

За його словами, у приміщенні буде сучасна дискотека, локація для перегляду фільмів у 3D форматі. Центр буде багатофункціональний – і для відпочинку, і для різноманітних заходів. Цього року завершуються внутрішні роботи, наступного – закінчать весь комплекс робіт. Реконструйована будівля буде відповідати всім сучасним будівельним нормам, зокрема щодо людей з обмеженими можливостями.

Ну і приємним винятком із сумного «правила» є приклад Олександрії, де відновлюють колишній кінотеатр «Жовтень». За інформацією тамтешнього видання «Олександрійський тиждень», наприкінці листопада перший етап робіт уже виконали: замінено покрівлю, відремонтовано фасад і зміцнено фундамент, відновлено між’ярусне перекриття і збільшена площа 2-го поверху.

Зараз закінчується реконструкція зовнішніх інженерних мереж і їх підключення до міських комунікацій.

Заключним етапом буде благоустрій території. Відкриття заплановане на  літо 2020 року.

Керівник проєкту «Кіно Club» Михайло Бежан повідомив, що всі заявлені плани з функціонування кінотеатру, який буде називатися культурно-розважальним центром «Кіно Club», залишаються. Це будуть два кінозали зі зручними сидіннями на 180 місць кожен, з можливістю перегляду фільмів в форматах 2D і 3D, розважальний центр і кафе. Все буде відповідати найсучаснішим вимогам і відповідати новітнім технічним досягненням.

У кінотеатрі на цифровому обладнанні будуть демонструватися прем’єрні фільми, тобто глядач побачить все те ж саме, що і в столичному кінотеатрі – в той самий день і в тій же якості.

Біоскоп – це проектор з двома об'єктивами і двома смугами целулоїдної плівки шириною 45-мм. Плівку з кадрами розміром 30 × 40 мм склеювали в кільце завдовжки 1,5 метра і демонструвалася з частотою 8-10 кадрів в секунду.

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА