Закриття Смолінської шахти: є оптимістичні перспективи

Ігор Крушеницький
Автор: Ігор Крушеницький

На перший погляд, близька перспектива закриття урановидобувного підприємства, від якого життєдіяльність 9-тисячного Смоліного залежить майже повністю, – тема дуже тривожна. Але селищний голова Микола Мазура в коментарі «Новій» висловив думку, що підстав для глибокої схвильованості немає.

 

За інформацією посадовця, наразі на підприємстві працює близько тисячі людей. Останніми роками щороку з різних причин число працівників скорочувалося на 200 осіб.

– Наша шахта працюватиме ще приблизно п’ять років, – каже селищний голова. – Більше того, якщо впродовж цього часу уряд виділить кошти на проведення геологорозвідки і будуть виявлені нові поклади, вона функціонуватиме ще довше. Але навіть якщо цього не станеться, то до великих негараздів це не призведе. Питання працевлаштування вивільнених працівників Смолінської шахти буде вирішене за рахунок потужностей Новокостянтинівської шахти. Головне питання – щоб Новокостянтинівська почала розбудовуватися. І вже є перший оптимістичний прогноз, бо відповідно до рішень Кабміну виділяється 120 чи 140 мільйонів гривень саме на будівництво підприємства. Це дуже гарний крок. Новокостянтинівська має можливості і бажання прийняти смолінців, тим більше, що це фаховий персонал. Це перша перспектива.

Друга, за словами Миколи Мазури, пов’язана із Полохівським родовищем літієвих руд, що за дев’ять кілометрів від Смоліного.  Там вже розпочалася науково-промислова розробка.

– Зрозуміло, що сама наша шахта може і закриється, але наземна її частина може бути використана при розробці Полохівського родовища, – зауважив Микола Мазура. – Я не в захваті від варіанта знести її. Я прихильник того, щоб наземну структуру використовувати в подальшому виробництві чи господарській діяльності. Навіщо розробникам Полохівської копальні будувати нову інфраструктуру, коли поряд є готова: і збагачувальна фабрика, і завантаження тощо. А ще ми ініціюємо таку ідею: не закрити Смолінську шахту, а закрити Ватутінське родовище, яке вибирає шахта, і, водночас, поповнити ресурс нашої копальні за рахунок Апрелівського родовища, котре знаходиться теж неподалік.     

Пан Микола зазначив, що на проблему звернули увагу міжнародні партнери України, зокрема МЕГАТЕ, за участі яких нещодавно відбувся обласний семінар.

– Розглядається три варіанти подальшого розвитку подій, – зазначає пан Микола. – Це повне закриття шахти, консервація та використання для інших потреб. Один із них буде обрано. І ми сподіваємося, що ці п’ять років будуть ефективні в цьому сенсі. 

– Як ці зміни можуть позначитися на бюджеті Смоліного?

 – Він залежить від шахти практично напряму. Адже частка її податків в бюджеті селища складає 60-70 відсотків… Проблема для селища тут ще в одному. Якщо при грамотній політиці розвитку урановидобувної галузі перспективи працевлаштування смолінських гірників є, то в плані перерахування податків є проблема. Адже якщо Новокостянтинівська шахта зареєстрована на території Мар’янівської ОТГ, то й податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) сплачується там. А звідти, оскільки ОТГ невелика, ці кошти вилучать до держбюджету. Отож нашу розвинуту соціальну інфраструктуру не буде за що утримувати. Тому як член асоціацій місцевого самоврядування наша громада буде порушувати питання з внесення змін до Податкового кодексу. А саме, щоб ПДФО за заявою платника перераховувався в громаду, в якій він живе, а не в ту, де він працює. Ось зараз 280 смолінців працює на Новокостянтинівській шахті, а живуть в Смоліному. І дітки їхні навчаються в школах, відвідують садки, лікуються – все в нас.

Тому оці всі занепадницькі настрої, мовляв, «все пропало», – це просто безпідставна паніка. Все у нас буде добре. Ми й не такі часи пережили…

Фото із сайтів ДК «Ядерне паливо» та Смолінської
селищної ради

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА