2020-й був складним роком для всіх. Випробовування одне за одним накривали українців. Коронавірус, економічна криза, політична нестабільність… Та серед усіх видів війн є найболючіша і найнепомітніша – це боротьба дітей зі страшними захворюваннями. Спільно з благодійним фондом «Янгол життя» публікуємо маленькі історії великих українців. Віримо, що разом нам вдасться допомогти їм побороти хвороби і 2021-й запам’ятається їм як рік перемоги.
Максим Салтиков, 10 років, саркома Юінга
«Ми хворієм з 2018 року, від квітня, – розповідає мама Максимчика. Спочатку нам ставили правильні діагнози, аж поки самі не звернулися в ОХМАТДИТ. Потім взяли біопсію в НІР і нас відпустили, ми поїхали додому чекати результатів. Але вдома у синочка почала сильно боліти нога. Приїхали в Кіровоград зі страшними болями, лікарям довелося колоти наркотичні засоби, бо інші вже не допомагали. Потім провели хімію ще до встановлення точного діагнозу, бо чекати вже не можна було – йому було дуже погано. Після хімії зробили друге КТ. Потім повторну біопсію в Томоцентрі. Нарешті дочекалися діагнозу... Він просто збив з ніг... саркома Юінга 4 стадії з метастазами в хребцях.
Після обстеження треба пройти ще 2 блоки хімії, а потім поїхати в Києв на трансплантацію, коштів на яку бракує».
Мама Максима просить ваших молитв та матеріальної підтримки, просимо... «Допоможіть нам продовжити боротьбу за найцінніше – дитяче життя!» – благає мама.
Анастасія Мартинюк,5 років, нефробластома
Історія хвороби дівчинки почалася на початку лютого 2020 року, тоді вони з мамою потрапили в інфекційне відділення з підозрою на отруєння. Однак вже через 4 дні вони були в Дитячій обласній лікарні, і у Настусі виявили пухлину нирки.
Після першого протоколу хіміотерапії Настю забрали в реанімацію з діагнозом – ішемічний інсульт, набряк головного мозку. 4 дні лікарі боролися за життя дівчинки, і, слава Богу, вона вже у відділенні гематології.
Тепер у Насті тривалий процес відновлення. Найстрашніше в цій ситуації, що рак поки не можливо лікувати. Лікарі з Київського інституту не можуть зробити операцію, стан дівчинки не дозволяє її ввести в наркоз.
Поки замкнуте коло, поки не зрозуміло, що робити далі... Але ми не можемо опускати руки і зупинятися – дівчинка потребує нашої підтримки!
Сьогодні ми пишемо перше прохання з надією і вірою, що ви обов'язково її підтримаєте. Допоможіть дитині...
Повірте в Настуню, вона зможе!
Олександр Ященко, 9 років, лімфома Ходжкіна
Саші 9 років і у нього Лімфома 4 стадії з ураженням кісткового мозку.
За розмовою у Саші горохом котяться сльози... Хлопчик розповідає, як боляче роблять уколи в кістки – терпіти це неможливо... Уколами в кістки Саша називає спинномозкову пункцію, яку йому вже зробили і ще будуть робити не раз...
Лікарі кажуть, що з огляду на тяжкість його стану, лікування його має бути тривале, важке і дороге! Саша розповідає, який він помічник у мами, розповідає, що вдома допомагав мамі на городі, допомагав годувати і доглядати за домашніми тваринами і в школі вчився на 12 балів! Розповідає, що про його біду вже знає все рідне село Витязівка, і всі вже почали за нього хвилюватися, розповідає про свого друга, який йому весь час дзвонить і підтримує його.
У дитячу обласну лікарню Саша потрапив з ознаками отруєння і підвищеним ацетоном. Йому провели лікування, і за тиждень його стан покращився. Хлопця готували до виписки і скасували всі призначення. Однак пізно ввечері, в той же день, Саша був на операційному столі з непрохідністю кишківника. Під час операції дитині видалили більшу частину кишківника і встановили стому!
Сьогодні наші думки про одне! Аби він тільки впорався!
Допоможіть цій родині!
Андрій Диренко, 10 років, ембріональна рабдоміосаркома малого тазу
Хлопчик пройшов достатньо довгий шлях по лікарнях і відділеннях, перш ніж йому поставили основний діагноз… У квітні 2017 року Андрійко почав скаржитися на біль у лівій ніжці. Біль ставав сильнішим під вечір. Хлопчик вночі практично не спав, плакав, стогнав, ходив по кімнаті. Мама наступного дня поїхала з ним на обстеження. Приїхали у поліклініку, де лікарі нічого не помітили, сказавши, що там плоскостопість, йде навантаження на ніжку. Але лікування не давало жодного результату, біль не зменшувався. І лікарі навіть не били тривогу, бо вони не помітили того страшного діагнозу, який був у Андрійка. Після повного обстеження на КТ виявили пухлину. Наступного дня з результатами вони поїхали до Києва. Там встановили діагноз: «Ембріональна рабдоміосаркома малого таза». 29 червня він заступив на перший блок хіміотерапії в Києві для групи дітей високого ризику сарком м’яких тканин.
Зараз хлопчик у відділенні. Він дуже розумний, у нього багато настільних ігор, він ерудований. Його розчарувало не стільки лікування, а те, що він не зміг піти цього року в перший клас із своїми однолітками. Та віримо і молимо, щоб все у хлопчика було добре і незабаром він теж піде до школи…