Вона відправляє роботів на Марс

Автор: Нова Газета

За приземленням (примарсненням?) марсоходу Perseverance у лютому 2021 року наживо слідкував, напевне, увесь прогресивний світ. Цей марсохід створили науковці Лабораторії реактивного руху NASA, де, крім інших, у відділі управління персоналом працює наша землячка кропивничанка Альона Донцова, випускниця міської школи №19 та факультету економіки та менеджменту Кіровоградського національного технічного університету.

 

– Пані Альоно, під час приземлення марсоходу «Персеверанс» де ви перебували, як слідкували за подією?

 – В цей час я перебувала вдома, так само, як переважна більшість співробітників Лабораторії. Із березня минулого року ми працюємо дистанційно. Тому як під час запуску влітку 2020 року, так й під час висадки роверу на Марс у лютому 2021 року на офісі працювали лише інженери та науковці, які безпосередньо беруть участь у процедурах. Всі інші насолоджувались моментом із дому.

– Які ви відчували емоції, коли марсохід успішно приземлився?

 – Навіть не знаю, із чим порівняти. Гордість. Радість. Задоволення. Ті декілька хвилин, коли апарат знижувався в атмосфері Марсу, ти перебуваєш у надзвичайній напрузі, у надзвичайному хвилюванні. Коли ровер приземлився – ти просто стрибаєш від щастя, як дитина. Так, це сталося! Чим займається ЛРР? Ми створюємо роботів для космічних програм NASA. Ми відправляємо роботів на Марс, відстежуємо рівень води на нашій планеті, та працюємо над дослідженням життя за межами планети Земля. Ми зробили те, що інші космічні центри не можуть зробити!

– Попередній свій марсохід Curiosity NASA запустило в 2011 році, якраз коли ви закінчили навчання в бакалавраті КНТУ. Чому ви обрали саме спеціальність «управління персоналом»?

 – Ще коли я навчалась у школі, я була президентом різних шкільних парламентів, й у мене завжди гарно виходило спілкуватися із людьми. У той же час, у мене був аналітичний склад розуму, і школу я закінчила із «золотою» медаллю. Тому я шукала професію, де можна поєднати два напрями: аналітичні здібності та роботу із людьми. Ми разом із батьками продивились, які спеціальності пропонують в університетах нашого міста, – я не хотіла їхати навчатися в інше місто, – та зупинили вибір на спеціальності «управління персоналом» КНТУ. Моя мама мала великий вплив на мій вибір, оскільки вона за спеціальністю економіст й успішний підприємець. Ми планували, що я продовжу розвиток сімейного бізнесу й спеціальність «управління персоналом» допоможе мені у цьому.

– Під час навчання в університеті проходили стажування за міжнародними програмами?

 – Можливості такі були, але я лише один раз скористалась програмою Work and Travel USA. В 2010 році я три місяці працювала в США за цією студентською програмою. Інші стажування під час навчання я проходила в Кіровограді: на «Радіозаводі», на заводі «Ім. Таратути».

– Англійську мову самі вивчали чи хтось підказав, що це дуже потрібна в житті навичка?

 – В школі я вивчала англійську та німецьку, але, чесно кажучи, іноземна мова явно не була моєю сильною стороною. Work and Travel трохи допоміг із англійською, так. Але такі стажування не навчать вас іноземній мові, не навчають правилам, граматиці тощо. Вони можуть поліпшити розмовний рівень, для цього дуже корисно перебувати в іншомовному середовищі. Серйозно вивчати англійську я почала, коли переїхала до США у 2014 році. Перше, що я там зробила, – пішла до мовної школи.

– А як ви потрапили на роботу до Лабораторії реактивного руху NASA, ще й за своєю університетською спеціальністю?

– Чесно кажучи, я навіть й мріяти не могла, що колись буду працювати в NASA. Тато за першою освітою фізик, новини космосу та NASA завжди були частиною нашої родини. Ми завжди слідкували за успіхами NASA. Тому, вже знаходячись в Америці, я почала слідкувати за вакансіями NASA. Тут все відкрито. Усі вакансії публікуються відкрито, кожен може їх побачити в Інтернеті та подати заявку…

Перший рік перебування в США я лише навчалась у мовній школі. Через рік я поступила до Університету Каліфорнії у Лос-Анджелесі й отримала там сертифікат по бізнесу та бухгалтерії. Я легалізувала усі свої дипломи з України, потім я почала працювати у компанії, пов’язаній з авіаційним бізнесом. Я слідкувала за вакансіями NASA, була сконцентрована на тому, щоб отримати роботу за своєю спеціальністю. Зрештою, вони запросили мене на інтерв’ю. Інтерв’ю тривало біля семи годин та складалось із спілкування із різними людьми та вирішення практичних задач (кейсів). Мене тестували на предмет того, що я робитиму в різних робочих ситуаціях.

Якщо не помиляюсь, на цю посаду претендувало близько 500 пошукувачів. Але вирішили найняти мене. У нашому відділі, де працює понад 30 осіб, я – єдиний іноземець.

– Зараз ви навчаєтесь в магістратурі, яка процедура вступу до університету в США для іноземця?

– Так, зараз я закінчую навчання за ступенем МВА в Університеті Південної Каліфорнії (USC) – це великий приватний університет. Моя програма має назву «Магістр ділового адміністрування для лідерів», програма концентрована на фінансах та стратегії розвитку компанії. Це одна з топ-МВА програм в США. Це буде моєю першою вищою освітою в США, до цього я користувалась своїми українськими дипломами: дипломом бакалавра КНТУ та дипломом магістра Одеського економічного університету. Ці два дипломи (перекладені) я надавала при прийомі на роботу до NASA.

– До речі, у фільмах, художній літературі часто використовується стереотипний образ вченого як неуважної людини…

 – Думаю, це міф. Наші вчені дуже сконцентровані на даних, на цифрах, на своїх проєктах. Вони живуть своїми проєктами. Розсіяність притаманна кожній людині у тій чи іншій меті. Не думаю, що вчені більш неуважні, ніж звичайні люди.

– Наскільки складно буде студенту з України потрапити на стажування до NASA?

 – Не складніше, ніж студенту з іншої країни, якщо він відповідатиме вимогам. Ми наймаємо стажистів з усього світу. Всі пропозиції ви можете побачити на сайті NASA, там перелічено багато різних програм стажування. Все публічно, але не все просто. Головна вимога – науковий проєкт, яким займається студент чи аспірант, повинен узгоджуватись із програмою, на яку відкрито набір стажистів, та повинен зацікавити науковців NASA, які працюють над цією програмою. Наприклад, програма марсоходу.

Про досконалу англійську мову стажиста я навіть не кажу, це апріорі. Студентам з України, які хотіли б пройти стажування в NASA, я б порадила, перше за все, сконцентруватися на тому, що ви вивчаєте, та слідкувати за науковими роботами вчених NASA, які займаються тією ж тематикою, що й ви. Напишіть їм листа, зацікавте своєю науковою роботою. Запросіть вченого NASA на свою наукову конференцію. Вони доволі відкриті люди, якщо проєкт дійсно вартий уваги й пов’язаний із їхньою науковою тематикою – їх легко зацікавити. В наш час відбуваються особливо багато онлайн-конференцій, я вважаю, для студента це величезна можливість контактувати із науковим світом. Слідкуйте за науково-технічними конкурсами NASA та беріть в них участь.

– Ви дивитесь фільми, серіали про космос, про NASA? Якщо так, які картини ви вважаєте найбільш реалістичними?

– Я дивилась багато різних фільмів про космос, всіх й не перелічити…

Що цікаве по фільму «Приховані фігури» (картина розповідає про групу афроамериканок, яка проводить для NASA математичні обчислень, необхідні для запуску перших пілотованих космічних апаратів – прим.)… Оскільки наша Лабораторія розташована біля Голлівуду, ми домовились із продюсером фільму прийти до нас й презентувати картину наживо в NASA. Для усіх співробітників ЛРР це була подія. Фільм знято на основі реальних подій, картина дуже правдива, але вона показує те, як працювали у минулому. Давно вже все по-іншому, давно вже усі розрахунки комп’ютеризовано, проте у фільмі однозначно реалістично показані стасунки між людьми.

Я вважаю дуже сильною картину «Перша людина» про Ніла Армстронга. Там показано багато речей, які часто залишаються поза увагою людства при запусках космічних апаратів.

Здебільшого фільми, серіали про космос показують вже готовий результат. Більшість людей бачать лише результат. У нас в ЛРР працює близько 7000 чоловік. Звичайно, не всі працюють над проєктом «Марс», у нас багато різних проєктів, але все одно, величезна кількість людей працювали й працюють над тим, щоб створити ровер, запустити його у космос, зробити так, щоб він долетів, приземлити на Марс, розгорнути роботу на поверхні планети. Скільки роботи зроблено, скільки людей залучено, але, все одно, в інтернеті ви найчастіше побачите лише два прізвища: керівника проєкту та лідера програми.

Фільм «Перша людина» показує, що Ніл Армстронг став першою людиною, яка ступила на поверхню Місяця, навіть якщо він є астронавтом, про якого ми пам’ятаємо (а хто зараз зможе без «Гуглу» назвати прізвища ще двох астронавтів «Аполону 11»? – прим.), йому допомагала велика кількість людей, але про них ви майже нічного не знаєте. Над тим, щоб ця подія відбулась, працювало багато людей, й картина розповідає про них.

 

Від автора: спеціально виношу окремим рядком пораду Альони Донцової для студентів або школярів, які живуть технікою, космосом, сучасними технологіями та знаходяться у пошуку себе. Якщо ви раптом зневірились та вважаєте свою метою недосяжною, то…

Альона Донцова, співробітник Лабораторії реактивного руху NASA: «Коли я приїхала до США, моя англійська була далеко не ідеальною, і я ще не знала, де працюватиму. Але все вирішує мотивація. Ти маєш знати, чого хочеш, та бути концентрованим на досягненні мети. Якщо мета працювати в NASA – це реально, я щодня бачу сотні людей, які хотіли потрапити до NASA – вони досягли своєї мети. Мрії втілюються, якщо над цим працювати. Одне із гасел нашої організації – We're Not Just Dreamers, We're Doers. Ми не лише мріємо, ми діємо. Та втілюємо мрії у життя».

 Підготував Олександр Виноградов

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА