Про «відвертих» пращурів та розшифровувачів закарлюк Інтерв’ю з генеалогом Сергієм Фазульяновим

Автор: Нова Газета

Ви все ще думаєте, що архіви, як у радянські часи, зачинені для пересічних людей? Вважаєте, що копирсатися у товстезних папках і перелистувати купи старезних документів – це нудна буденність похилих науковців? Чи переконані, що професійно розшифровувати закарлюки вміють лише працівники аптек? А от і ні!

 

Усі ці стереотипи просто розсипаються, коли мова заходить про Сергія Фазульянова – відомого в Україні дослідника-генеалога, якого нам вдалося перехопити під час його робочої поїздки з Вінниці у Кропивницький. Фазульянов один з небагатьох людей, які з історією на «ти». Він пізнає минуле українців не з книжок, а зі старовинних документів – першоджерел, які по-справжньому відкриваються лише допитливим пошуковцям.

З-поміж усіх можливих наукових сфер він обрав генеалогію – науку про родознавство, що вивчає походження і розвиток родини, сімейні зв’язки цілих поколінь.

«Я не ставив собі за мету досліджувати своїх сучасників. З пращурами і документами працювати легше. Вони відверті – що написано, те й прочитаєш», – каже Сергій про свою архівну роботу. Упевнений, йому невимовно пощастило – зростав у таких умовах, які сформували у ньому любов і повагу до родини як явища й родинної історії зокрема. Хвалиться, що застав живими своїх бабусь і прабабусь, від яких вбирав життєву мудрість разом з історіями про українське минуле нині русифікованої Донеччини, звідки походить його рід.

Сім’я для Сергія не порожній звук. Тому він почав досліджувати власний родовід і допомагати іншим знаходити своє коріння й вимальовувати родинні дерева.

«Коли знаєш, хто ти і звідки, тобі легше зрозуміти, чи тим шляхом ти йдеш, чи тими справами займаєшся і, взагалі, як і куди тобі рухатися далі. Буває, знаходиш якісь зв’язки і родичів там, де навіть не очікував» – розповідає Фазульянов про плюси генеалогії на власному прикладі. Адже завдяки захопленню цією наукою і силі інтернету він знайшов родича, з яким його розділяло кілька поколінь і майже дві сотні років!

Ідеться про далекого кузена. Чоловіки мали спільних предків, та їхній рід розділили на дві окремих гілки ще у 1833 році, коли одного з братів Недодай переселили в слободу за 70 км від рідного села, а іншому змінили прізвище на Недодаєв. І ось нащадки цих гілок, проживаючи у Вінниці і Києві, перетнулися вже у ХХІ столітті завдяки допису у соцмережах про генеалогічні дослідження Сергія Фазульянова з роду Недодаєвих.

Де чоловік «нарив» цю інформацію про своїх предків і де шукати нам з вами? Звісно, в архіві! І потрапити туди насправді неважко – для усіх охочих вже давно працюють відкриті читальні зали, де можна ознайомитися з документами і 50-річної, і 200-літньої давнини! А ще архіви оцифровують свої фонди. До речі, саме цим Сергій займався у Кропивницькому: «Для мене будь-який архів – це рідна обитель, рідна хата. Я люблю працювати зі старими документами, особливо коли йдеться про їхнє оцифрування. Бо мрію зробити історичну інформацію доступнішою. До того ж я таким чином сам розвиваюся, поглиблюю свої знання».

Із чого ж варто розпочати вивчення свого роду? Дослідник наполягає – зі спілкування з бабами, дідами, прадідами, їхніми сучасниками, однолітками, братами, сестрами. Цю інформацію треба записати, систематизувати, скласти примітивне дерево роду.

Маючи таку основу, можна звернутися в обласний архів по метричні книги, реєстри і всі можливі документи з потрібним датуванням і потрібного регіону. Тобто орієнтирів може бути кілька: прізвище, роки життя та інші важливі дати (переселення, купівля-продаж майна, позики, судові справи тощо), населений пункт (де жили, куди переселялись), сфера діяльності (робота, професія, колгосп, підприємство).

Попрацювавши з матеріалами в обласному архіві, Фазульянов радить розширити географію пошуків. Оскільки за минулі віки в адміністративному устрої України відбувалися неодноразові зміни, варто перевірити, куди раніше належало ваше село чи місто – яка то була область, повіт, волость, губернія. І так перед вами відкриються обласні архіви усіх сусідніх регіонів, до яких у різні періоди належали землі сучасної Кіровоградщини.

Думаєте, це все? А ні. Бо все найцінніше не одне століття вивозили за межі України. Наприклад, пояснює генеалог, чимало документів з Центральної України нині зберігаються в Саратові, із Західної – в Польщі й Угорщині, з Донбасу – у Краснодарі і Ростові, а про Крим годі й говорити. Що стосується десятків тисяч справ українців, невиправдано засуджених, розкуркулених, репресованих і виселених на російську Північ, то за словами Сергія, знайти їх – справа легша, ніж можна подумати. Варто звернутися в архів поліції й СБУ, які останнім часом стали доволі відкриті до співпраці з громадськістю.

 «Доступ до багатьох джерел, – з сумом відзначає експерт, – поки що закритий для нас. Але є чудові електронні ресурси і спільноти для пошуку архівних документів. Багато документів, які стосуються України, але зберігаються за кордоном, оцифровані і є у відкритому доступі. Треба лише вміти шукати».

Ну що – ознайомилися з ареалом робіт і вирішили, що це не для вас? Готові відмовитися від мрії про родинне дерево? Не варто. Бо завжди можна звернутися за підмогою до фахівця – генеалога, як Фазульянов.

«До професіоналів варто звертатися, якщо ви хочете, щоб це було зроблено якісно, а у вас немає часу, чи знань, чи можливостей. Для мене це, наприклад, не робота, а хобі, від якого я отримую задоволення. Для вас це може перетворитися в рутину, а може стати справою життя», – пояснює генеалог і наголошує, що вартість такого дослідження може сягати кількох тисяч доларів і залежить не від пошуковця, а саме від «апетитів» замовника. Чи вам потрібна лише консультація, чи пошуки по одній гілці роду, чи ви бажаєте отримати готове дерево роду не тільки за відомостями з історичних документів, а й оформлене поліграфічно.

Не забуваймо, що там де йдеться про великі гроші, завжди крутяться вигадливі шахраї. Що треба знати, щоб не натрапити на них? Ризики є завжди, але ось на що, за словами професіонала, варто звернути увагу:

«В генеалогії, як і в будь-якому дослідженні, не можна передбачити результат. Я гарантую, що працюватиму, але не факт, що щось знайду, ще й швидко. Тому поставити чіткі часові рамки, конкретні суми і точний результат завчасно не-мож-ли-во! Тож, якщо ви хочете вберегтися від шахрая, тікайте від того, хто гарантує вам стовідсотковий результат і називає чіткі дати. Навіть у великих генеалогічних спільнотах в Україні і за кордоном трапляються шахраї. Тому будьте завжди обачними».

Але якщо ви вже поставили собі за мету дослідити власне коріння, віднайти всі гілочки свого роду, чим жили і що переживали ваші пращури, чия кров тече у ваших жилах, то і час, і ресурси знайдуться. Головне, щоб цей ресурс був всередині. І зветься він мотивація. А ми, українці, сьогодні як ніколи вмотивовані довести собі і світові, що ми окрема, самостійна  нація, яка знає і шанує власну історію, власне коріння. І дедалі більша популярність і затребуваність роботи генеалогів це лише доводить.

Фазульянов, який побував у десятках архівів України і Європи, перечитав тисячі старовинних документів і виконав чимало замовлень з пошуку і створення родоводів, спираючись на власний досвід, підтверджує: «Робота з родоводом, з історичними документами – це як створення клаптикової ковдри. Вона різнобарвна, з різних, здавалось би, непоєднуваних частинок зшита, але вона ЄДИНА. Як і рід, який ми збираємо по гілочках і формуємо в єдине потужне дерево з глибоким корінням».

 Світлана Листюк

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА