Світлана – мама трьох дітей, змушена була переїхати в Кропивницький з початком війни на Сході. Зараз розлучена і вільна від насильства.
«Перший раз він ударив, було страшно, було боляче, але я подумала, що, можливо, я роблю щось не так, що зі мною так можна. Ми з чоловіком прожили в шлюбі 10 років, – розповідає Світлана, – і агресію він почав проявляти майже з самого початку. І чим далі, тим усе переходило в більш жорсткішу форму.
Я спершу думала, що все перемелеться, зміниться. Саме ця надія і страх заважали мені зробити якісь кроки. А потім почали з’являтися явні синці. Людям доводилося щось пояснювати. Я намагалася звертатися до правоохоронців, тоді ще була міліція. Але в міліції мені нічим не допомогли. Вони нічого не зробили. Я прийшла, вони все записали, а потім забули. А потім ще й війна почалася. Ми стали переселенцями.
Зрештою минули роки, стан був такий – «А сенс жити, якщо жити ось так».
Я вирішила боротись, знала, що просто так мене не відпустять».
Жінка звернулась до юристів після того, як чоловік не просто жорстоко побив її. Він вночі вдерся до квартири, де Світлана жила з дітьми, прокрався до ліжка, накинувся на жінку і почав душити, бити її і зламав ніс.
Останнє, що пам’ятала жінка, це те, що дуже боліла голова від удару, коли колишній чоловік тягнув її за ногу по вулиці до своєї квартири. Наслідком всього цього був струс головного мозку, переломи кісток, гематоми й садна.
«Я звернулася в центр безплатної правової допомоги, і вони сказали, що саме можна зробити. Колосальною для мене є підтримка адвоката».
За фактом нападу на Світлану було порушено кримінальну справу. Стосовно кривдника було отримано обмежу-вальний припис, відкрито кримінальне провадження.
«Ми через суди добились того, що все ж таки його посадили. Що далі? Сподіваюсь, що наша правоохоронна система почне працювати на повну силу.
Кожній жінці, яка потрапила в таку ситуацію, жахливі стосунки, хочу сказати: Боріться! Ніколи не опускайте рук. Є центри, які допомагають, загалом світ не без добрих людей. Життя є, воно інше!»