Сліди русского міра?

Автор: Нова Газета

Із церкви в Аджамці після переходу парафії зникли дзвони та ікони 

 

Після рішення про перехід Свято-Покровського храму в Аджамці до Православної церкви України виявилося, що у церкві зникла частина дзвонів, ікони та інші ритуальні предмети, які громада збирала протягом років. 

Почерк русского міра був упізнаваний відразу: спочатку місцевий священник відмовився віддавати ключі від храму, тому вірянам довелося заходити через бокові двері. Побачене їх вразило: у церкві був деформований іконостас, окремі ікони стояли на підлозі, частина речей, які роками зносили парафіяни, зникла невідомо куди. (Відео голих стін храму розмістила на своїй сторінці голова громади Тетяна Зайченко).  

Нагадаємо, рішення про перехід релігійна громада Аджамської ТГ прийняла ще у квітні – тоді «за» перехід до кропивницької єпархії Православної церкви України проголосувало 347 жителів, які представляють дев’ять сіл релігійної громади. 

Кіровоградська єпархія назвала цю подію «рейдерським захопленням», а в переході звинувачують не бажання жителів Аджамки та прилеглих сіл позбутися зв'язків із московською церквою, а нібито вплив адмінресурсу. Тим часом митрополит Кіровоградський і Новомиргородський Іоасаф оприлюднив відкритий лист-звернення до представників обласної влади, в якому закликав притягнути людей до кримінальної відповідальності, назвавши бажання громади змінити парафію антиконституційними та протизаконними. 

Місцевий житель Аджамки Василь Богуненко – один із тих, хто ще у 1989 році намагався відновити в Аджамці прихід. За це його навіть двічі виганяли з роботи (працював у Будинку піонерів, потім у клубі), але чоловік не відмовлявся від своїх намірів. Ще чотирирічним хлопчиком він зі своєю бабусею Прісею ходив до церкви, яка на той час розташовувалася у звичайній сільській хаті. У  приміщенні нинішньої церкви, яке будував його дід Єлисей, був будинок священника. 

«Потім десь у 1960-х роках пішла мода закривати церкви, приїхав голова сільради і сільське начальство, повигрібали на вози собі майно, у бабусь забирали ікони по хатах. У радянські часи у цій церкві була дитяча бібліотека, після бібліотеки – сільський музей. У 90-х роках він занепав, у приміщенні почали з’являтися наркомани… Мені дуже хотілося, щоб наші аджамські бабусі не добиралися в Кропивницький на церковні свята, а могли молитися тут. Я довго оформляв документи, але ви маєте розуміти, що мови про українську церкву в ті часи не було…   Коли я відчув, в яку сторону вітер віє, я перестав туди ходити», – розповів Василь Данилович. 

Наразі у храмі замінили замки та очікують на нового священника від Кропивницької єпархії. 

Фото із сторінки фейсбук 

Тетяни Зайченко

 

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА