«Відшукати любов у Чорному морі».

Автор: Нова Газета

Як рідні шукають зниклих безвісти та куди їм звертатися

 

На обліку офісу Уповноваженого з питань осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, перебуває орієнтовно 6720 осіб. З яких 90 відсотків – військові. Ще станом на червень минулого року Нацполіція повідомляла про 10,1 тисячі не розшуканих осіб, а число заяв про зникнення варіювалося близько 20 тисяч.

Люди, з якими рідні втратили зв’язок, можуть перебувати у полоні, фільтраційних таборах як на території тимчасово окупованої території, так і на території рф. Саме через втрачену комунікацію вони потрапляють до реєстрів пошуку зниклих безвісти. Процес пошуків тривалий та складний.

Однак статистика втішає непоганими результатами – воїнів знаходять у списках полонених та повертають на рідну землю або ж захисники самі «повертаються на зв’язок», однак не можна забувати про інший бік медалі, тих,  хто носить із собою фото рідної людини, яка вважається зниклою безвісти.

З Олесею Ауліною ми зустрічаємося в річницю зникнення безвісти її чоловіка. Третього березня 2022 року о 2-й годині ночі катер, на якому перебував український офіцер, капітан-лейтенант Військово-Морських сил України Дамир Аулін, здійснював розвідку в районі Кінбурнської коси. Близько 12.30 у правий борт в ділянку машинного відділення катера «Слов’янськ» влучила ракета Х-31, випущена російським літаком. Шістнадцять членів екіпажу катера після влучання ракети вдягнули спеціальне екіпірування та попливли до рятувального плота. Пізніше виявилося, що 11 членів екіпажу зникли безвісти, серед них був і Дамір Аулін. Минув рік. Військового моряка, як і решту екіпажу славнозвісного «Слов’янська», досі шукають в списках полонених. В цьому матеріалі про те, де шукати допомоги та як знаходити в собі внутрішній стрижень, який не дасть зламатися.

На початку розмови запитую про те, чому Олеся наважилася говорити зі ЗМІ, хоча Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України закликає цього не робити. За словами чиновників, інформація про зниклих безвісти може зіграти на руку російській пропаганді, а для полонених, яких  росіяни вважають цивільними, це може бути надто небезпечно. Жінка іронічно посміхається, кажучи про те, що росіяни й без публічного обговорення в інтернеті знають, хто її чоловік та інші члени екіпажу.

«Мій чоловік народився у Кропивницькому. У 2010 навчався у Севастопольському військово-морському ліцеї, а через кілька років вступив до Академії військово-морських сил імені Нахімова. Він був одним із тих, хто під час анексії Криму Росією дав зрозуміти росіянам, що їх там ніхто не чекав. Коли вони підіймали над академією російський прапор, Дамір разом з іншими курсантами співав гімн України. Далі перевівся до Інституту військово-морських сил Одеської морської академії. Після випуску служив командиром артилерійської бойової частини на судні «Балта». Потім став командиром новоствореного малого броньованого артилерійського катера «Вишгород». Також був командиром патрульного катера типу «Айленд» P190 «Слов’янськ». Влітку 2019 року разом з екіпажами «Айлендів» проходив навчання у навчальному центрі «Балтимор» берегової охорони США. Я думаю, що маючи такий послужний список, мій чоловік не міг залишитися для них не поміченим».

Про зникнення безвісти чоловіка Олеся дізналася телефоном, будучи вагітною.

«Когось знайшли, когось ні. Температура води тоді не дозволяла водолазам комплексно обстежити катер, та й скупчення техніки у відкритому морі стало б мішенню для росіян. Я досі очікую повторного занурення, аби дізнатися щось ще. А тоді… взяла себе в руки заради нього й дитини й розпочала пошуки. Звернулася до поліції».

В обласній поліції розповіли, що при слідчому управлінні відомства функціонує робоча група з розшуку безвісти зниклих чи викрадених осіб в умовах воєнного стану. Громадянам, які втратили зв’язок зі своїми родичами, близькими чи знайомими людьми, що перебували в зоні бойових дій, з-поміж захисників України або цивільного населення, необхідно негайно звернутися з відповідним повідомленням до поліції. Правоохоронці оперативно приймають звернення про зникнення осіб в умовах воєнного стану, відбирають біологічні зразки у родичів для можливої ідентифікації громадян, у співпраці з іншими правоохоронними та державними органами проводять заходи щодо встановлення місцеперебування безвісти зниклих.

Рідні зниклих безвісти мають можливість звернутися за адресою: м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 1, каб. № 402. Телефон для довідок 066-645-29-96.

Окрім цього, родичі захисників, які зникли безвісти, можуть звернутися на гарячу лінію СБУ, в Міністерство реінтеграції, а також до Міжнародної організації Червоний Хрест, яка є чи не єдиним посередником між стороною, яка здійснює агресію, та Україною.

Кропивницька міська організація Червоного Хреста України знаходиться за адресою: вул.Гоголя, 98. Тел. 099 422 9660.

«Червоний Хрест має змогу комунікувати, так би мовити, з тією стороною. Вони можуть надсилати списки росіянам, а ті – нам. Тобто, коли ти вже обходив всі можливі державні структури, саме ЧХ може стати в певному сенсі порятунком, бо вони мають ширші можливості», – додає Олеся.

Запитую, чи давали результати запити, які радять надсилати до різних інстанцій з пошуку безвісти зниклих. Каже, що від фізичних осіб подібні листи часто залишаються без відповідей.

«Коли зверталася до поліції, то мені порадили заповнювати запити разом зі слідчими. Це теж такий лайфхак. Лист від слідчого має більше шансів на відповідь, тобто потрібна грамотна підтримка, аби всі документи були правильно оформлені. Далі необхідно лише чекати, шукати, куди ще можна звернутися», – деталізує жінка.

А поки  військовослужбовці зі статусом зниклі безвісти перебувають у повній невизначеності. Їхнім рідним бажаєш лише знайти, дочекатися, витерпіти.

Наостанок кажу Олесі, що чекатиму повідомлення від неї та Даміра. Вона відкидає назад довге чорне волосся, посміхається й киває, ні секунди не задумуючись над іншими варіантами. Бо тільки якщо дуже вірити, то обов’язково почуєш заповітне «Я їду додому, чекай».

 

Нагадуємо контакти тих, до кого першочергово мають звернутися родичі зниклих безвісти або полонених військовослужбовців: військова частина, військкомат, на гарячі лінії Міноборони (тел. 0 800 500 44) і Нацполіції (0 800 21 21 51 або +38 089 420 80 67), Національне бюро при Мінреінтеграції (1648 або 

044 287 81 65), Об’єднаний центр з пошуку та звільнення полонених (тел. +38 067 650 83 32 або +38 098 087 36 01), до моніторингової місії ООН (тел. +38 050 374 67 08 (Viber)), у службу розшуку (+38 096 304 43 75 або +38 066 250 99 57), Національне інформаційне бюро: гаряча лінія цілодобово ‒ 1648; +38 044 287 81 65 (дзвінки з-за кордону); електронна пошта: 

Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. .

 

Віта Банташ, фото з сімейного архіву 

родини Ауліних

 

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА