Голос Юга. Місце реклами в єлисаветградській пресі

Автор: Нова Газета

На початку ХХ століття в Єлисаветграді значно пожвавилося торгівельно-промислове життя.  Зріс вплив економіки на соціальне, політичне, культурне життя суспільства,  комерційна складова почала потужно впливати на проблемно-тематичну орієнтацію видань. Це пов’язано із специфікою фінансування преси, яке забезпечувала реклама та комерційні оголошення.

 

Поява однієї із найпопулярніших та найпрофесійніших газет Єлисаветграда «Голос Юга» співпала з періодом розвитку економіки та розквіту комерційної реклами в країні.

 

Перший номер газети вийшов 5 грудня 1904 року. Редактором-видавцем був громадський діяч, нотаріус Олександр Селевін. Як і у більшості універсальних видань того часу, «Голос Юга» мав підзаголовок, в якому зазначалося тематичне спрямування: «Газета политическая, экономическая, литературная». Через рік видавцем став політик, громадський діяч Дмитро Горшков. Він народився у 1870 році у родині дворянина, навчався в Єлисаветградській чоловічій гімназії, закінчив юридичний факультет у Москві (за іншими даними – Новоросійський університет в Одесі), два роки навчався в паризькій російській школі. Був помітним громадським діячем, учасником земських зборів, депутатом Першої державної думи, брав участь у антиалкогольних кампаніях. Дмитро Горшков дотримувався ліберальних поглядів, проте міг знайти спільну мову з представниками різних політичних сил. У 1917 році разом із Наталією Бракер та Олександром Тарковським увійшов до партії «Народна свобода».

У зв’язку із промисловим розвитком краю розвивається і торгова галузь, виникає потреба в розповсюдженні товарів, видання розширюють свої рекламні можливості, набувають комерційного спрямування, збільшується рекламна площа – відповідно, зростають види реклами  (поруч зі звичайною короткою та дрібною рекламою  починають друкуватися розширені рекламні матеріали). Реклама починає групуватися за змістом, направленістю, розбивається на рубрики (промислова, сільськогосподарська, медична, товари для дому і господарства та інші). Стрімкий та прогресивний розвиток  сфер суспільного господарювання знайшов відбиток в текстах реклами. 

 

Оскільки реклама стала джерелом прибутків для видавців, вони постійно намагалися модернізувати рекламу, робити її більш якісною, привабливою та дієвою. Так виникають різноманітні поліграфічні елементи, що урізноманітнюють її текст. Все частіше починає з’являтися ілюстрована реклама, здебільшого це стосується сільськогосподарської техніки та автомобілів. До реклами сировини  сільськогосподарського призначення (різноманітні добрива) почали додавати інфографічний компонент, щоб краще проілюструвати ефективність рекламованих товарів. Реклама стає більш розвиненою на мовностилістичному рівні, використовуються  порівняльні слова та словосполучення: «кращий», «найкращий», «новий», «дешевше, ніж скрізь», «ціни, як завжди, найнижчі», «краще, ніж усі відомі», «не купуйте ніде», «тільки у нас». У пошуку нових форм рекламісти почитають креативно використовувати образотворче мистецтво, світлини, віршування. Нерідко з’являються римовані реклами, деякі подаються навіть у формі віршів. Наприклад, в «Голос Юга»  №123, від 29 травня 1914 року, подається  реклама парфумерії товариства «Брокар і Ко» у формі східної серенади:

Саида парфюмерия Брокар и Ко

Кипарисы задремали,

Льются трели райских птиц,

Гаснут радужные дали,

Словно взор в тени ресниц…

 

Там, где дремлет пирамида,

В темном пальмовом саду,

О, прекрасная Саида,

Твоего прихода жду...

 

Твои очи – солнце Юга,

Твои ласки – светлый рай, –

Приходи же в сад подруга,

И забвенье в ласках дай...

 

Ты, как гурия, прелестна,

Ты, как гений, светишь мне.

О твоей красе известно

Даже в северной стране...

 

Там, где нет тебя, Киприда,

Где не знают южных чар,

Восхищает всех «САИДА» –

Парфюмерия Брокар.

 

«Голос Юга» видавався щодня, в неділю виходив ілюстрований додаток, як правило, культурно-мистецького характеру. У 1913 році вийшов «Ежегодник Голос Юга: Адрес-календарь и Справочная книга по г. Елисаветграду и уезду». Такі видання були доволі популярними в кінці ХІХ – на початку ХХ століття. У щорічнику детально описувалися  статистика всіх сфер господарювання Єлисаветграда та повіту у 1913 році, подавалася історична довідка та адресна книга. Видання було ілюстроване малюнками, шаржами, портретами, діаграмами. Ну, звісно ж, додавалася і реклама.

 

Газета мала широку мережу кореспондентів в усіх містах і селах нашого краю, а також у Москві, Петербурзі та багатьох країнах Європи. Із лютого 1904 року, за домовленістю з міністерством внутрішніх та іноземних справ, було дозволено передавати за призначенням без цензурного перегляду телеграми кореспондентів іноземних газет. Тож «Голос Юга» за допомогою телеграфу отримував та публікував новини з-за кордону. Публікувалися повідомлення з Австро-Угорщини, Німеччини, Великобританії, Франції, Швейцарії, Голландії. Італії, США. Із початком Першої світової війни надходження повідомлень з деяких європейських країн перериваються.

 

Редакція мала свої відділення в Бобринці, Знам’янці, Олександрії, Новоукраїнці, Плетеному Ташлику, Малій Висці, Новомиргороді, Златополі, Кривому Озері, Ананьєві, Балті, Кременчуку, Шполі, Новій Празі, Гайсині, Гайвороні, Добровеличківці, Черкасах та інших містах.

 

Відповідно до популярності та читацького попиту зростав і тираж газети як основний показник затребуваності. «Голос Юга» активно вів діалог зі своїми читачами, переважно, у формі листів та надісланих до редакції матеріалів художньої форми (вірші, мала проза). «Голос Юга» мав широку читацьку аудиторію, був привабливим для рекламодавців, що дозволяло зробити собівартість видання доволі поміркованою та доступною для якомога більшої кількості читачів.

 

Намагаючись зробити газету якомога якіснішою та контурентоспроможною, редактор залучав найкращих представників мистецько-культурного руху та інтелектуалів міста, серед яких: М. Пашковський, І. Шкловський (Діонео), А. Шполянський (Дон Амінадо), Н. Бракер, Л. Браєр, С. Варшавський, П. Зелений, Р. Прижиховський, П. Рябков та інші.

 

У січні 1920 р. рішенням Єлисаветградського Військово-революційного комітету було заборонено видання газети «Голос Юга». Доля редактора-видавця найпопулярнішої газети Єлисаветграда після Національно-визвольних змагань невідома. Майже за два десятки років свого існування «Голос Юга» щільно увійшов у систему засобів масового інформування нашого краю, а завдяки високому професіоналізму – утримував найвище місце в масово-інформаційній ієрархії.

Роман БАЗАКА

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА