Михайло Завадський та його «Педагогический вестник»

Автор: Нова Газета

У 1881 році директор Єлисаветградського земського реального училища Михайло Завадський заснував спеціалізоване видання педагогічного спрямування – «Педагогический вестник». Його перший номер побачив світ 10 березня.

 

Необхідність видання в Єлисаветграді такого часопису Михайло Завадський аргументував у передмові до першого номера: «Останнім часом кількість провінційних шкіл збільшилася, внутрішнє життя їх почало вже укладатися в певні форми, а тим часом нам, учителям, розкиданим по різних більш-менш глухих містах, маловідомо, що кожний з нас думає, як живеться взагалі нашій школі. Ізольованість, відчуженість один від одного легко може привести нас до рутини, а від неї легко перейти до апатії, байдужого ставлення до роботи».

Журнал виходив двічі на місяць (окрім канікулів) та видавався протягом двох років. За перший рік вийшло сімнадцять номерів часопису, в наступному – вісімнадцять, у 1883-му вийшло два останніх номери (вісімнадцятий та дев’ятнадцятий). Складався часопис із шістнадцяти шпальт.

Передплатити «Педагогический вестник» можна було в Єлисаветграді, Одесі, Харкові та Санкт-Петербурзі за чотири карбованці на рік. Михайло Завадський зробив таку помірковану вартість журналу, оскільки бажав донести інформацію про навчальний процес в училищі до батьків учнів, а деякі з них, в тому числі сільського походження, були бідними, до того ж редактор розсилав безкоштовно журнал по всіх віддалених школах Єлисаветградського повіту.

Редакція журналу розміщувалася в реальному училищі, друкували його в друкарні А. Гольденберга.

Журнал мав чітку програму, яка складалася із п’яти пунктів: загальні педагогічні питання (як з педагогіки, дидактики, так і зі шкільної гігієни та іншого); школа в Росії (статистичні відомості, кореспонденція, замітки, короткі відомості та інше); школа за кордоном; огляд книг та журналів педагогічного змісту; оголошення.

«Педагогический вестник» презентував передові педагогічні ідеї свого часу, був авторитетним серед педагогічної журналістики кінця ХІХ – поч. ХХ ст. 

Михайло Рамулович Завадський народився 1848 року в родині дворян із Одеси. По закінченню чоловічої гімназії вступив до Імператорського Новоросійського університету на історико-філологічний факультет. Після закінчення був направлений працювати до Єлисаветграда, де з 1871 року викладав російську мову, словесність та історію.

Випускники училища згадували  Завадського як справедливого, послідовного, вимогливого до себе та інших, авторитетного в колі колег та учнів. Його характеризували як розумну людину й талановитого педагога, він зацікавлював до навчання кожного учня. За ці якості земство у 1876 році без вагань назначило Михайла Завадського директором училища, після смерті першого директора З. Коленка. Цікаво, що директор походив з дворянської родини та був заможною людиною, але постійно відстоював права незаможних на освіту.

Михайло Завадський ще в другій половині ХІХ ст. пропагував ті педагогічні ідеї, які значно пізніше впровадили видатні педагоги Макаренко та Сухомлинський. Думки М. Завадського були авторитетними та визнавалися тогочасними педагогами, з якими він активно листувався (серед яких був Л. Толстой).

Завадський сповідував педагогічні ідеї М. Добролюбова, К. Ушинського, М. Корфа, М. Чернишевського, близькими для нього були ідеї Т. Шевченка, нерідко висвітлював їх на сторінках «Педагогического вестника».

Директор не мирився із недоліками системи та недолугою політикою міністерства освіти, відкрито критикував погляди міністра Д. Толстого щодо реальної освіти, виступав проти політизації школи.

Цікавим є те, що в часи дії Емського указу М. Завадський порушував питання української мови: «Як тільки завідування школами перейде до рук громадськості, – писав Завадський, – питання про малоросійську мову отримає правильне і нормативне вирішення».

Завдяки праці видавця, колективу редакції та єлисаветградських педагогів «Педагогический вестник» став високопрофесійним виданням, яке випереджало свій час, стало активним виразником педагогічної думки та посіло помітне місце в лавах прогресивної журналістики того часу.

На сторінках часопису публікувалися матеріали кращих педагогів та громадських діячів України та Росії, серед яких був І. Боровський, В. Ястребов, О. Гроссет, Г. Близнін, О. Мануйлов, М. Демков та інші.

«Педагогический вестник» успішно виходив протягом двох років, а у 1883 році міністр освіти Д. Толстой надіслав указ про заборону видавати журнал, аргументуючи, що часопис М. Завадського сповідував погляди, що не співпадають із міністерськими…

Підготував Роман БАЗАКА,
ілюстрації надані автором

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА