Історичне ім’я чи новотвір?

Автор: Нова Газета

Прийняття законів про декомунізацію активізувало полеміку навколо перейменування міст, в назві яких є комуністична складова. До їх переліку потрапив і Кіровоград. Тепер він просто зобов’язаний змінити назву.

 

Варіантів небагато – або повернути місту історичну назву Єлисаветград, або назвати по-новому, як от, наприклад, Златопіль. Прихильники цієї ідеї виступають проти Єлисаветграда як імперської назви. На їхню думку, місто назвали так на честь імператриці Єлизавети і ця назва легітимізує колонізацію України царською Росією. Натомість Златопіль має відобразити «пшеничний» статус степової столиці України. Розгляньмо обидва варіанти.

Златопіль. Попри досить сумнівну поетичність, відзначу, що на Кіровоградщині вже є Златопіль, місто з давніми традиціями, яке нині входить до складу  Новомиргорода. Було б логічніше назвати Златополем Новомиргород – на честь давнішого населеного пункту на цій території. Хоча і в цій назві є достатньо фактурний імперський слід. За місцевими легендами, Златополем це містечко назвала цариця Катерина, за іншою – так назвав це місто її фаворит, якому місцеві євреї піднесли в подарунок шапку золотих монет. Хоча в українській мові існують назви міст зі словом «піль», російською треба буде вживати «поль», що хоча і має грецьке походження, проте вживалося винятково за тодішньою імперською модою (Сімферополь та інші). Але ж в українській мові існує слово «піль»! Це давній мисливський термін – команда собаці взяти птаха, практично як «фас», та і слово «злато» дуже вже віддає російською. Як бачимо, недоліків в цій назві багато.

Противники перейменування оперують фінансовими затратами, втім нещодавні перейменування площ та вулиць Кіровограда значних збитків не завдали. А якщо вже казати про збитки, то їх найбільше нанесли комуністи, які дуже вже любили давати містам імена своїх партайгеносе. За прикладами далеко ходити не треба, бо ми живемо в Кіровограді. До речі, в цій назві є якась помста Г. Зінов’єву – Гершкові Радомисльському, уродженцю Єлисаветграда, на честь якого і було перейменовано місто в Зінов’євськ. Його вважали одним з організаторів вбивства Кірова, звідси така вишукана помста: місту, названому ім’ям  вбивці, згодом дали ім’я вбитого. Тепер чіткіше видно цей кривавий слід у слові Кіровоград, досить прибрати літеру «і», щоб воно звучало як Кровоград. До речі, саме так нещодавно читалася неонова вивіска на вокзалі обласного центру.

Виходить, що особливих підстав не повертати історичну назву начебто і немає. Місто було 200 років Єлисаветградом, фортеця, від якої пішло місто, була названа на честь
св. Єлисавети. Зараз при слові Єлисаветград ні в кого не виникає якихось імперських асоціацій, як і при згадуванні назви Олександрія. За логікою «імперіалістів», потрібно було змінити назви усіх міст, збудованих в часи імперії, але це вже остаточно не логічно, бо практично всі великі міста і населені пункти були колись власністю як не царських генералів, так чиновників.

За всю історію Єлисаветграда в місті відбулося безліч знакових подій, якими ми пишаємося ‒ поява театру, діяльність митців, промисловців, це все працювало і працює на історію Незалежної України. Ще одна перевага: повернувши місту історичну назву, ми виграємо чергову політичну фігуру в імперської Росії, бо  виявляється, що в Україні ніякої русофобії не існує. Не аналізуватиму інші пропозиції назвати місто, адже вони у своїй більшості абсолютно штучні.

І про, можливо, останній аргумент проти повернення історичної назви, мовляв, не на часі. Навпаки, саме час припинити Кіровограду працювати на більшовицьку ідеологію! У цьому більша загроза, ніж в історичній назві Єлисаветград.

А головне, нам усім не потрібно лаятися чи навішувати ярлики з приводу повернення історичної назви, особливо тим, хто вважає себе українськими патріотами. Як би не називалося місто – нам в ньому жити і працювати на благо як міста, так і України.

Сергій Полулях   

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА