Не всі рани видимі, але всі мають бути зцілені

Автор: Нова Газета

Поради психолога демобілізованим військовослужбовцям та їхнім сім’ям

 

Участь у бойових діях не може не вплинути на особистість. Повертаючись із зони АТО, людина вже точно не та, якою була до цього. Ситуації надзвичайної самовіддачі, подолання втоми і тривоги неминуче позначаються на психіці людини. Як результат − розлади психічної діяльності і неможливість соціалізуватися у мирному суспільстві.

Повертаючись до мирного життя, демобілізований ще деякий час живе за правилами війни, сприймаючи життя крізь «військову призму дійсності». Він стає замкнутим у собі, відчуває тривогу, починає боятися, щоб сім’я не дізналася про жахи війни. Кожному члену сім’ї важливо розуміти причини такої поведінки свого чоловіка, брата чи сина, щоб допомогти йому впоратися з його внутрішніми проблемами. 

Тому існує необхідність психологічної допомоги людям, які повернулися із зони АТО, а також їхнім близьким. Слід пам’ятати, що для повернення демобілізованого учасника АТО до звичного життя необхідні час і терпіння. Проблеми, які можуть продовжуватися місяцями, впливають на стосунки у сім’ї, роботу та загальне самопочуття, якщо ними не займатися.

Військовий може намагатися подолати стрес за допомогою алкоголю, наркотиків, емоційного і фізичного дистанціювання або самоізоляції. У цьому випадку потрібно звернутися по допомогу до психолога. Також члени сім’ї можуть подумати про отримання психологічної допомоги, якщо у людини помітний дистрес (знервованість) у сімейних і соціальних взаємовідносинах, часто трапляються конфлікти, особа уникає відповідальності, має низьку продуктивність праці, часто має депресивні або ж агресивні настрої, нав’язливі думки, спогади або «картинки» із зони  бойових дій, постійно надмірно насторожена.

Визнати проблему дуже важко, адже військовослужбовець може думати, що впорається самотужки, може соромитися говорити з кимось про власні проблеми. Члени сім’ї мають знати, що такі емоційні або ж психологічні проблеми не є ознакою слабкості і не свідчать про психічне захворювання. Травми та рани, включаючи психологічні, вражають хоробрих та сильних так само, як і інших людей. Пошук вирішення проблеми є ознакою сильної і зрілої людини.

Умови успішного подолання наслідків стресу:

1. Усвідомлення наявності посттравматичного синдрому.

2. Своєчасне звернення за психологічною допомогою.

3. Налаштованість на успішність реабілітації та адаптації.

4. Підтримка найближчого оточення (сім’ї, друзів, колег).

5. Уникнення додаткового психологічного навантаження, яке провокує виникнення травмуючих ситуацій.

Для психологічного відновлення демобілізованого важливі кілька моментів:

– обговорення та планування спільних дій із сім’єю, друзями, колегами;

– відновлення здорових соціальних зв’язків;

– визначення першочергових потреб. Якщо у людини є поранення, варто зосередитися на реабілітаційних та медичних заходах, схема «загоїться саме» може не спрацювати.

Не слід забувати і про депресію членів сім’ї військового, який повернувся із АТО. Однак необхідно пам’ятати, що процес реабілітації сім’ї після повернення бійця із зони бойових дій – це взаємний процес, який потребує більшого часу, ніж при виникненні звичайних розбіжностей та сварок. Адже можливо впоратися з негативними почуттями, якщо прийняти їх не як прояв чиєїсь провини та помилки, а зрозуміти, що вони виникають як реакція на отримані травми та стрес.

Члени родини, до якої повернувся демобілізований учасник бойових дій, не повинні допускати:

– тиску на бійця, щоб він розповів про свій бойовий досвід, адже він може бути не готовий говорити про події, які трапилися з ним на території проведення АТО. У свою чергу, в момент розповіді військовослужбовця про відповідні події – не зупиняйте його;

– оцінки дій демобілізованого військовослужбовця;

– вказівок, що треба робити військовослужбовцю;

– використання усталених висловів або кліше («Війна – це пекло», «Якщо ти вже повернувся, можеш залишити все у минулому»  тощо).

Для того, щоб адаптація демобілізованого з зони АТО пройшла успішно потрібно:

– дати бійцю зрозуміти, що ви зацікавлені почути про його почуття  та досвід;

– допомогти  висловити свої почуття  словами, не сперечатися і не перебивати його, розповісти демобілізованому з зони АТО, що ви відчуваєте до нього;

– відвідати  психолога;

–  запропонувати  бійцю  поспілкуватися  з іншими  військовими,  які теж можуть розказати про власні відчуття.

Якщо після повернення додому військовий часто проявляє до вас злість та агресію, домовтеся з ним, що кожен з вас у будь-який час може взяти паузу, після оголошення якої з’ясування стосунків відразу ж  припиняється. Під час тайм-ауту не концентруйтесь на тому, наскільки сильно ви відчуваєте злість або образу. Замість  цього продумайте, що ви будете говорити про речі, які вас хвилюють, і як вирішуватиметься питання. Після того, як тайм-аут закінчиться, по черзі проговоріть шляхи вирішення питання. Слухайте, не  перебиваючи один одного. Не починайте розмову зі  звинувачення, говоріть від свого імені. В розмові потрібно бути відкритим та толерантним до думок один одного. Не використовуйте критику. Зосереджуйте увагу на тому, у чому ваші думки сходяться, що, на думку вас обох, може спрацювати у вирішенні проблеми.  Обов’язково узгоджуйте разом ті рішення, які ви приймаєте.

Ви маєте знати і розуміти, що гнів військового спрямований не на вас або дітей. Поясніть дітям причини труднощів, не вдаючись у подробиці. Важливо дати зрозуміти дітям, що вони у цьому не винні.

При потребі знайдіть власні джерела підтримки. Звертайтесь до сімейних або ж соціальних центрів, продовжуйте шукати ту підтримку, якої потребуєте.

Психологи групи з роботи з особовим складом
Кіровоградського обласного військового комісаріату

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА