У пам’ять про загиблого Героя

Люди живуть доти, доки про них пам’ятають. Ця відома істина для нинішньої України актуальна як ніколи. Про це не раз згадували під час відкриття пришкільного дитячого ігрового майданчика в Іванівці Кіровоградського району, яке відбулося 29 липня. 

Детальніше...

Психіатр Ірина Дудатій: «ПРОБЛЕМА ПОВЕРНУТИХ ІЗ ВІЙНИ ЛИШЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ»

Ми їх любимо, поважаємо, вшановуємо пільгами і нагородами. Але те, що відбувається в головах і душах учасників війни на Донбасі, відомо лише вузькому колу фахівців. А для простих пересічних – залишається загадкою, про яку ми або не здогадуємося, або яку лінуємося розгадати. А даремно, бо наше невігластво в цьому може призвести до непоправних драм, трагедій і наслідків для всіх. 

Детальніше...

«Захист Вітчизни» як складова національної ідеології

Захист Вітчизни. Саме зараз ми вкладаємо в ці слова, певно, найбільше змістів: від захисту Незалежності нашої держави на Сході, до захисту мови і культури. «Оборона на усіх рубежах» – так можна охарактеризувати політику України останніх двох років.

В один момент усі зрозуміли, що в країні Збройні Сили просто у плачевному стані, що українська національна культура і національно-патріотичне виховання молоді були для влади передостанніми у списку пріоритетів.

Детальніше...

В Івано-Благодатному – благодатна земля та активні люди

За двадцять кілометрів від Кіровограда розташоване мальовниче село з гарною назвою Івано-Благодатне. Коли в’їжджаєш у нього, перше, що впадає око – це величезна триповерхова школа, збудована у перший рік незалежності України. Фактично це все, що залишилося від його розквіту, який припав на дев’яності роки, коли тут була і власна пекарня, і ковбасний цех, і свинокомплекс.

Детальніше...

Лицар, вихователь лицарів

Коли мені здається, що життя важке, навколо усе не так, як хочеться, обсіли проблеми і безгрошів’я,  я згадую Василя Івановича Каюкова. На початку 90-х, у час найжорсткішої за моєї пам’яті економічної кризи, коли вчителям по півроку не платили зарплат, він очолив 21-у кіровоградську школу і, як ластівка ліпить гніздо, втілював там свою концепцію національно-патріотичного виховання учнів. У благенькій курточці, часом напівголодний, але завжди захоплений, завжди з новинами, розповідями про те,  хто цього разу приїхав у їхню школу переймати досвід. І завжи думаю – хіба мені тяжче, ніж було йому? І жену від себе похмурі думки...

Детальніше...

НА ТУ Ж ТЕМУ

МЕДІЙНИЙ ПАРТНЕР

РЕКЛАМА