За підтримки благодійного фонду народного депутата Станіслава Березкіна «Добротвір» на Кіровоградщині відбулися презентації книг сучасного українського письменника Владислава Івченка – романів «Найкращий сищик імперії на Великій війні» та «Найкращий сищик і падіння імперії».
Зазвичай «Нова газета» анонімні звернення не бере до уваги. Проте лист до редакції від жителів Високих Байраків (Кіровоградський район) без підпису і точної адреси залишити без уваги з огляду на війну в країні було б необачно і, не побоїмося цього слова, злочинно. І все через те, що невідомий нам автор(и?) розповів про місцевого священика УПЦ (МП), який… співчуває сепаратистам Донбасу.
Україна має чимало спільних рис з іншими європейськими державами, одна з яких – низькі показники народжуваності та старіння населення. За даними Державного управління статистики, у 1990 році коефіцієнт народжених в Україні на 1000 населення становив 12,6 осіб, а у 2013 ця цифра склала 11,1. На Кіровоградщині ж показник народжуваності у 1990 році дорівнював загальноукраїнському, а у 2013 році склав 10,7 народжених на 1000 осіб.
Уявіть собі: редакція «Нової» пропонує вам купити нашу газету втричі дорожче. Мовляв, якщо ви вже купили її на пошті і читаєте уже вдома, поверніться в місце продажу преси і доплатіть три гривні. Або знайдіть свою поштарку і дайте ці гроші їй. Не хочете? А чому тоді ви купили втридорога борошно, цукор, крупу, олію чи все це разом? Бо всі купували? Як-то кажуть, «за компанію…».
«У Вашому роду були характерники?». Із таким запитанням я звернулася до нашого земляка Володимира Караташа – незламного патріота, воїна ОУН-УПА із сотні Сталевого, що діяла – на хвилиночку! – не в Західній Україні, а на території Кіровоградщини, Черкащини та ін. Саме напівміфічним спадковим характерництвом я можу пояснити незвичайну, фантастичну біографію цього справжнього козака – мужнього, розумного, освіченого, ерудованого, наділеного непересічним почуттям гумору, артистичними та організаторськими здібностями.