На часі – не на часі

Вона вперто засовує у благодійну скриньку нашого імпровізованого музею на Театральній купюри по 500 гривень і я не знаю, куди себе подіти. «Ні-ні, все вирішено, я давно планувала зайти і зробити донат», – спокійно каже Вона на моє прохання не робити цього, бо не на часі ТАКІ донати від ТАКИХ людей.  

Детальніше...

Знову про «восьмемарта»

Прожили рік у війні. Адаптувалися, навчилися не панікувати під звуки сирен, здобули навичку мовчки плакати без сліз. Навчилися заново усміхатися, святкувати дні народження, випрямляти спини. Утвердили віру в ЗСУ і державу, визначили перелік питань на «після Перемоги». 

Детальніше...

Маркетинг

Дивлюся на чоловіка, який дивиться на яблуко. У його погляді захват, здивування, насолода. Звичайне яблуко, по 14 гривень кілограм на базарі, є по десять, їж – не хочу. Смачні, соковиті, українські, ними не здивуєш нікого…

Детальніше...

На Бахмут?

Під час великої війни ми не лише втримали кількість передплатників, а й наростили. А ще – видали другий наклад книги кулінарних діалектизмів «Смачна Кропивниччина». Випускаючи другий тираж книги, ми не робили вигляду, що немає війни. Проте й видавали її не через бажання заробити, а зберегти те, що віднайшли, у формі системного культурного продукту, а не хаотичних записів у соцмережах чи на полях записника. 

Детальніше...

Нам не по дорозі

Інколи здається, що під’їзд середньостатистичного багатоквартирного будинку – як маленький український соціум, з усіма його прошарками, елітою, пенсіонерами, малюками, пошарпаною інфраструктурою, нововведеннями та боргами. 

Детальніше...