У новому році – без «градів»

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

2016-й вже на порозі. Вже сьогодні ми збиратимемося в колі рідних та друзів, щоб згадати минуле і загадати на майбутнє.

Знову пропоную флеш-моб – просити у Всесвіту миру країні та мудрої влади, активності для себе і небайдужості для тих, кого обираємо на виборах. А ще – здатності аналізувати події, а не «ковтати» те, що пропонують нам оратори з різних каналів. Навіть якщо ми і в тилу, наша зброя – інформація – теж дієва. Нею ми «стріляємо» в розмові з сусідами (або ж вона дає осічку – коли розносимо плітки), нею ж ми інколи потрапляємо самі в себе або в родичів (неперевірені факти, новини із сумнівних джерел – цим, на жаль, грішать і відомі кіровоградські волонтери).

За рік, що минув, ми навчилися співати гімн України, економити на комунальних послугах, перевіряти штрих-коди на упаковках товарів, чекати на акції та розпродажі в супермаркетах, ходити на мітинги, менше їсти м’яса і вибирати море поближче. А ще кожен із нас може назвати прізвища загиблих в АТО земляків, які зараз лежать на Рівненському кладовищі. І якщо з іншим ще можна було якось змиритися (економія і акції), то з цим не виходить. І все це – завдяки Путіну, Європі і новому Уряду (стандартний набір, у бік якого ми ще довго будемо висловлювати свої звинувачення залежно від «симпатій»). У принципі, уміння непогані, якщо абстрагуватися від конкретики. Шкода тільки, що все це не наблизило, а віддалило нас від європейського способу життя, на відміну від декларацій та запевнень із телевізорів. Безвізовий режим, яким так хизується вітчизняне Міністерство закордонних справ, – чим він допоможе, наприклад, пенсіонеру із села Червоновершка Компаніївського району? Шкода, що паралельно з розвитком в контексті міжнародних відносин Україна не розвивається внутрішньо, на самому низу – там, де живе великий прошарок українців, які ніколи не виїжджали і вже не виїдуть за кордон, бо в них навіть до обласного центру не завжди є гроші на квиток.

І ще одні п’ять копійок. Минулого тижня комітет Верховної Ради з питань державного будівництва та місцевого самоврядування підтримав перейменування Кіровограда на Інгульськ. Противники ж цієї назви відразу ж заявили, що, мовляв, купка депутатів не має права вирішувати долю міста і області, не враховуючи думки його жителів (апелювали до невдалого опитування, участь в якому взяла навіть не половина кіровоградців). Мабуть, забули шановні протестувальники, що «купка депутатів» − це наші з вами представники, кожного з яких делегувала до Верховної Ради своїми голосами не одна тисяча українців. Якщо відчуваєте невдоволення, наступного разу просто краще думайте перед тим, як голосувати!

Довелося почути: Єлисаветград – це ж так гарно. Особливо закінчення «град»… Можливо, якби не війна, слово «град» у більшості українців викликало асоціації з містом (град = город). Але що робити з новим словом, що увійшло до нашого лексичного запасу – «градом» – убивцею наших військовослужбовців у зоні АТО?..

Пропоную розпочати новий рік без «градів». І буде нам свято!

Зустрінемося в новому році!