Негідниць вистачає

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Шукати підстави для оптимізму допомагають гуси, що повернулися з вирію. Для песимізму – насіння моркви, гороху та іншого за ціною 10 грн за пачечку. Дрібниці, які задають настрій на весну, які стануть визначальними, коли восени збиратимемо урожай. Ще трохи, і всі наші думки будуть на городах, у садках, у дворах.

 

А поки що дрова у вогонь з перейменування, який не припиняє горіти в Кіровограді, підкидають ініціатори різних перфоменсів, якщо їх так можна назвати.

Ось днями Кіровоград спробували самотужки «перейменувати», почепивши на стелу з позначкою «Кіровоград» при в’їзді до обласного центру банер із написом «Єлисаветград». Банер провисів зовсім недовго – того ж ранку проукраїнськи налаштовані кіровоградці, серед яких волонтери та учасники антитерористичної операції, зняли його, принесли до пам’ятника Тарасу Шевченку (це було саме 9 березня, у день народження Пророка) і висловили все, що думають із цього приводу. Як згодом пояснили автори банера, це була акція «Єлисаветград на годину», хоча це, скоріше за все, було схоже на непродуману провокацію, покликану створити картинку, на яку можна накласти будь-який текст (хоча б слова про вандалізм місцевих патріотів, які топчуться по імені нібито покровительки Кіровограда). Власне, ідея пана Стрижакова (а стилістика банеру вказує саме на екс-кандидата на посаду кіровоградського міського голови Артема Стрижакова, відомого своєю прихильністю до назви Єлисаветград) залишилася незрозумілою широкому загалу. Одна справа, коли десятки біг-бордів по місту спантеличують словом EliSavetgrad (про гради ми вже говорили, не дуже вдалий каламбур виходить), інша справа, коли порушують закон і шкодять майно, адже, як виявилося, дозволу на розміщення банеру при в’їзді до Кіровограда не було. Те, що сьогодні комусь здається модним (круті плакати, які б сподобалися молоді), може видатися ознакою готовності до внутрішньої окупації (бо дивитися на перейменування міста варто крізь українську призму).

Трохи приземлимося. Одна моя знайома розповіла таку невтішну історію: «Зустріла недавно свою подругу. Новенька куртка, чобітки, гарні і дорогі джинси, зачіска, манікюр. Живе Марина сама з шестирічним сином і жодних соціальних виплат на дитину вже не отримує, але при цьому ніде не працює і, як виявилося, з голоду не помирає і в обносках не ходить. Жартома запитую, звідки нові одяганки і гроші на дорогі цигарки. Те, що вона видала, мене просто вбило. В якійсь із соцмереж у групі знайомств вона познайомилась з одиноким чоловіком, який наразі перебуває десь на передовій. Наобіцяла, що дочекається його і вийде заміж. Із зухвалою посмішкою повідомила, що таких лохів у неї вже два і обидва справно пересилають зарплату на її картку і рахують дні до весілля. Один із них зараз служить в Авдіївці. Звати Микола, 34 роки…»

Якщо про проблеми перейменування полеміка може бути безкінечною, то в цьому випадку все однозначно. Негідників, точніше негідниць, вистачає у нас під носом. Розкажіть своїм знайомим і друзям, які нині в АТО.