Про світле

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Напередодні Великодня хочеться думати і писати про світле й чисте. Проте світлого й чистого в інформаційному просторі нашого сьогодення начебто замало.

 

16 і 23 квітня у Кіровограді та й по всій Україні відбувалися загальноміські суботники. Когось зобов’язувала посада вийти з лопатою і віником на вулицю, у когось показове прибирання на окрузі було частиною піар-кампанії з обов’язковим публікуванням фото та коментарів у соціальній мережі. І дуже мало людей вийшли на прибирання за власними переконаннями, маючи щире бажання зробити світ навколо себе кращим, а простір – чистішим.

Щороку тема суботників, які раніше були всесоюзними і ленінськими, провокує гарячі дискусії. (Пам’ятаю, в батьківському фотоархіві було чимало фотографій із суботників у міському маловисківському парку: усі усміхнені, молоді, завзяті… Я сприймала ті світлини за святкові і була впевнена, що, коли виросту, куплю такий самий спортивний костюм і так само братиму участь у масових прибираннях у парку, це буде корисно і потрібно.)

На думку одних, традиція суботників – «совкова», як і традиція білити дерева і бордюри навесні. Крім того, у цьому контексті виникає сумнів у доцільності існування комунальних служб у місті, які функціонують за наші з вами податки. На думку інших, раз на рік перед Великоднем та Днем Перемоги задля святкового настрою і порядку можна й вийти на зарядку.

«Труд облагораживает человека», − казав мій сусід, хвацько скопуючи запліснявілу землю під дев’ятиповерхівкою. Напевно, він згадував молодість, не інакше. От захотіли ми, жителі багатоповерхівки, причепурити свій двір, написали оголошення – мовляв, виходьте, люди добрі, посадимо дерева й квіти, зробимо милим оку наш дворик. Знаєте, скільки вийшло з мого під’їзду? Одна людина. А з 250 жителів – 15. І, як годиться, це були не ті, хто смітить. Не вийшли власники крутих джипів – не для них фізична праця. Не вийшов колишній голова РДА – мабуть, він звик тільки керувати. Не бачила серед прибиральників і власників собачок, які потім помітять пофарбовану гойдалку і залишать «гостинчик» у дитячій пісочниці.

Грібся середній клас, як-то кажуть.

Процес змін у країні має стати частиною нашого життя. І якщо уявити, що будинок – це країна, а активні громадяни – це якраз ті 15, які вийшли на суботник, то можна зробити невтішні висновки про те, наскільки швидко ми досягнемо успіху…

…Вже тисячу років українці святкують Великдень – найдавніше християнське свято. Очистившись і оновившись, починають новий відлік свого життя. В очікуванні, що все зміниться, – закінчиться війна, запрацює уряд, підвищиться прожитковий мінімум, своїм «Христос воскрес» ми засвідчуємо, що віримо і сподіваємося на порятунок.

Дорогі наші читачі! Прийміть вітання з Великоднем від «Нової газети». Кажуть, що в темні часи добре видно світлих людей. Тож нехай навколо вас буде світло.