Коли місто буде безбар’єрним?

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Коли минулого тижня я попросила в державній установі книгу скарг і пропозицій, на мене збіглося подивитися троє працівників. Користуючись своїм правом, я хотіла записати до книги пропозицію: облаштувати пандус для зручного в’їзду людям з обмеженими можливостями та мамам із дитячими візочками.

«А що, можна було писати скаргу? Я завжди з усієї сили тягнула коляску або просила, щоб хтось побув із дитиною на вулиці» – зізналася мені одна з працівниць відділення «Укрпошти» по вул. Попова у Кропивницькому. (Як виявилося, після перевірки, яку 29 вересня провели начальник управління по сприянню розвитку торгівлі та побутового обслуговування Сергій Горбовський разом із активістами громадської організації «Серце матері», по всій вулиці Попова лише один магазин придатний для людей з особливими потребами).

Виходячи із приміщення, я натрапила на ще одну матусю, яка намагалася витягнути колясочку з малюком сходами до дверей. Я запитала, чи не хоче вона залишити запис у книзі скарг і пропозицій. «Це нічого не змінить, що б ми з вами там не писали», − з упевненістю відповіла мені вона.

Ці слова доводиться чути від багатьох знайомих і незнайомих мені людей. «Це нічого не змінить» − кажуть українці і далі сидять перед телевізорами чи на лавках, лускаючи насіння і кидаючи лушпайки під ноги. А потім додають: «А нічого не змінилося», навіть не розуміючи, що не варто чекати від когось ініціативи, якщо сам не здатен на елементарну активність.

Що треба для того, аби місто було доступним для всіх категорій населення – від людини з обмеженими можливостями до малої дитини? Якщо перекладати цю проблему на плечі так званої влади, нічого не вийде. Бо комітет доступності в міській раді Кропивницького знаходиться на третьому поверсі. (Моя колега-журналістка, яка очолює поважне обласне видання, написала в соцмережі про такий абсурдний випадок: один чиновник, який знаючи, що до нього на зустріч прийде Герой України, Олександр Чалапчій, який в АТО втратив обидві ноги, не спустився до відвідувача зі своїх апартаментів і не запропонував йому поговорити в іншому кабінеті на першому поверсі, а чекав, доки Олександр добереться по сходах нагору. Чому історія не набрала розголосу? Мабуть, через виняткове благородство Олександра…).

На жаль, у нашій країні і в нашому місті вимоги до обладнання об’єктів пандусами – на рівні факультативних. Не відомо жодного випадку, щоб власники будівлі понесли відповідальність за відсутність пандуса. Безбар’єрність залишається мрією у тих, для кого сходи – це вже складна перепона. На одній з останніх нарад у міській раді Андрій Райкович пообіцяв карати керівників житлово-експлуатаційних об’єднань, у будинках підпорядкування яких немає пандусів. Залишилося тільки з’ясувати, скільки часу у керівників ЖЕО для виконання доручення міського голови і чи покладе хтось свою голову (тобто – складе повноваження із займаної посади) після того, як людина на візку проінспектує бодай одну кропивницьку вулицю.