Весна прийшла

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

У 2016 році за хабар в Україні посадили п’ятьох із 362. Це сільський голова, міліціонер, військовослужбовець, начальник колонії і податковий інспектор (його судили заочно, бо він накивав п’ятами). На п’ять років сіла сільський голова за хабар у 10 тис. доларів (незаконне надання в оренду свердловини водопостачання). На п’ять років потрапив за грати військовий, який очікував отримати 50 тис. грн за сприяння в організації незаконних перевезень на території ОРДЛО. Начальник виправної колонії із Львівщини обіцяв пришвидшити звільнення з колонії злочинця, за це просив п’ять тис. доларів.

 

Колосальний аналіз вироків по всій країні за статтею «Одержання хабара» зробили журналісти проекту «Наші гроші». 6% хабарів, за які особи були засуджені у 2016 році, – це суми від 1 тис. грн до 10 тис. грн; 31% – це суми від 10 тис. грн до 100 тис. грн. У той же час майже 8% – це дрібні хабарі сумою до 1 тис. грн. Решта понад 4% – суми до 300 тис. грн.

Мабуть, ці цифри – ляпас Генеральному прокурору Юрію Луценку. Або нам – бо дозволяємо.

Кропивницький теж багатий на хабарників. Ось тільки скільки наловили наприкінці лютого: сбушники спільно з прокуратурою затримали начальника КРЕПу № 9 разом із посередником. Той підозрюється у вимаганні 5 тис. доларів за сприяння у приватизації квартири.

Також у лютому викрили на хабарництві одного з оперативних працівників Кропивницької виправної колонії. Старший лейтенант вимагав від знайомої засудженого техніку для установи на суму п’ять тисяч гривень за переведення чоловіка до іншої колонії з пом’якшеним режимом утримання.

Суд оштрафував на 5100 грн начальника відділу податків і зборів з фізичних осіб районної податкової. Жіночка за хабар обіцяла приватному підприємцю вплинути на свого начальника, щоб він зменшив розмір сплати донарахованих сум податків разом зі штрафними санкціями.

Це – відкрита інформація із прес-релізів прокуратури. А скільки хабарників продовжують брати? А скільки нас – давати?

Та настання весни розставляє зовсім інші акценти.

Ось воно – бажання побільше побути на вулиці, вдихати свіже весняне повітря, придивлятися до бруньок і без видимої причини вірити, що все в нас буде добре. Попри тривожні новини про можливий продаж землі взамін на транш МВФ, попри підвищення тарифів, безкарність і бюрократію знову з’являється надія на те, що нам під силу щось змінити.

А між тим на початку березня «Нова газета» святкує 17-річчя з часу створення. За ці роки ми об’їздили усю область, побували у найвіддаленіших селах, перезнайомилися з цікавенними людьми  і щоразу переконувалися, що феномен нашого краю саме у них – простих і щирих українцях. Дякуємо вам, дорогі читачі, що надихаєте нас, інколи критикуєте (але частіше хвалите!), засипаєте листами і пропозиціями. Разом із вами ми стаємо кращими!