НАТЕ Й НАШ ВІЗ НА БЕЗВІЗ

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

521 депутат Європарламенту проголосував ЗА надання Україні безвізового режиму. Бородатий Яценюк, утомлений Порошенко, статечний Гройсман і стриманий Клімкін повідали нам цю новину з телевізорів як неймовірне щастя і благодать.

 

Після цього одні українці відкривали вдома ввечері шампанське і перевіряли, чи на місці їхній закордонний паспорт, а інші махнули рукою. Мовляв, городи, хазяйство, комуналка, субсидії, Великдень на носі, а ви радієте якомусь безвізу. Одні вітали один одного, а інші виходили «на лавочку», щоб разом із однодумцями перелити з пустого в порожнє тему про те, куди і завдяки кому котиться наша країна. Знаю і чула і тих, і інших. (Цікаво, що не відчували радощів з приводу безвізу ті, хто й досі ностальгує по Радянському Союзу. Якраз їм і досі важко розпрощатися з думкою, що Україна й «братні» їй народи рано чи пізно опиняться по різні боки совкових барикад.)

А вийшло так, що президент Віктор Ющенко обіцяв, а президент Петро Порошенко виконав! (Були часи, коли ми не дуже й вірили біг-бордам зі словами Віктора Ющенка «Їздитимемо до Європи без віз!» Ось як в Україні політики і президенти в тому числі виконують обіцянки – аж через десять років…).

Звісно, мало хто з наших читачів побіг у чергу за біометричним паспортом, щоб завтра махнути в Албанію, Іспанію, Німеччину чи будь-яку іншу країну з 26-и, що належать до Шенгенської угоди. Ми з вами спокійно сприйняли цю новину, бо знаємо, що такий крок нашої країни до Європи – майже не відчутний для більшості пересічних українців, нічого не змінить у нашому з житті, бо лежить скоріше у ціннісній площині.

І нічого, що багато українців ще не розрахувалися з комуналкою за зимові місяці, все одно на душі ніби посвітліло. (Як жартували в мережі, «країна парадоксів: народ із зарплатою у 100 євро і комуналкою у 200 радіє безвізу!»)

Але дійсно, чимало кропивничан відкладали Європу на потім через вартість віз. Зайві 100 євро (в середньому на двох) для тих, хто півроку збирав на подорож – не зайві, тому й обирали попсові курорти Туреччини чи Єгипту. Тепер є надія, що український паспорт сприйматимуть без додаткових клопотів. Побачимо?..

Хоча насправді це наша символічна перемога, як знак правильно обраного цивілізаційного шляху країни. Це, якщо хочете, дуля з маком для агресивної російської імперії та її імператора, яких нам вдається залишати позаду завдяки гарній роботі українських дипломатів у Гаазі, ООН, Євросуді… Одинадцять років переговорів, потирання рук «всепропальщиків» і «зрадофілів», і нарешті – блага вість (до речі, можливо, оця блага вість про безвіз недаремно явилася нашій країні напередодні Благовіщення?).

…А вже у неділю – Великдень. Ми з’їдемося до своїх рідних, зустрінемо біля воріт дітей і на душі посвітліє. Десь, нізвідки, з’явиться упевненість, що все буде добре.

Христос Воскрес – воскресне й Україна…