КРОПИВНИЦЬКОМУ – ОДИН РІК

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

 

 

 

 

14 липня – у річницю перейменування Кіровограда − в обласному центрі можна було простежити два яскраво виражені «полюси» – єлисаветградський і власне кропивницький.

 

Прибічники першого річницю перейменування відзначали організовано: проїхали по місту колоною автомобілів (так і хочеться написати «п’ятою колоною») у рамках так званої акції «День наруги над демократією». Кілька десятків жителів Кропивницького і досі надіються на «правосуддя», яке поверне Кропивницькому «законну» назву. (До речі, щодо суду. Перше судове засідання з приводу незаконного перейменування обласного центру відбулося ще минулого року, проте його перенесли через неявку представників парламенту, які у справі є відповідачами. До цього часу всі судові засідання відкладали, зокрема, через самовідвід суддів).

Колону супроводжувало авто з екраном із написом «14 липня – день, коли замість ТЕБЕ назвали ТВОЄ місто». Його власник − прибічник Єлисаветграда Артем Стрижаков − очевидно, спонсорував і дороговартісний ролик на каналі Youtube, який вискакував у якості реклами, транслюючи той самий меседж користувачам Інтернету без їхньої на те згоди. (Мене він відверто дратував, бо місто називали Кропивницьким з МОЄЇ ЗГОДИ, це найкраща назва, яка могла б бути для колишнього Кіровограда з-поміж усіх запропонованих громадою. І ще одне – цільова аудиторія цього ролика навряж чи «сидить» в Інтернеті, бо, як показує досвід, серед прибічників Єлисаветграда більше людей старшого покоління.) Отже, повернімося до пробігу.  Якщо порахувати, у скільки обійшлося заправити усі машини і виготовити кілька десятків прапорів із характерною єлизаветинською символікою, то стає зрозуміло, що це зібрання мало чималий бюджет і спонсорували його люди, близькі до ідеології «Оппоблоку» та «Руського міра».

Зовсім інша картинка була на святі у кропивничан, які спочатку зібралися в Ковалівському парку біля імпровізованого пам’ятника воїнам, загиблим у новітній російсько-українській війні, а потім перемістилися до площі біля театру ім. М. Кропивницького. Там вітали, згадували, раділи і сумували всі ті, кого теж можна назвати воїнами, але на культурному і духовному фронті.

Та роботи на цьому ж таки фронті ще вистачає. Наприклад, міська рада  Кропивницького, яка й досі офіційно Кіровоградська, теж чекає на перейменування… 

Сьогодні у Кропивницькому лишається кілька електронних і друкованих видань, які вперто використовують топонім «Кіровоград» на позначення Кропивницького. Зрозуміло, що тема перейменування – чи не останній козир, який можуть розіграти політики з так званої опозиції, котрим більше немає, що сказати своєму електорату. Тому й підігрівають цю тему усіма можливими способами, тиснуть на болюче місце, підбурюють пробігами і нагадують про себе роликами, бо ж вибори не за горами (в Україні завжди вибори не за горами)...