НАТЕ ВАМ ДУЛЮ

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Недавно я зробила зауваження водієві маршрутки, який усю дорогу з центра до району Новомиколаївки розмовляв по мобільному телефону.

«Почекай, я передзвоню, бо тут дуже правильні пасажири їдуть». Коли справа стосується безпеки життя, то «дуже правильний» звучить майже як комплімент. Так-от, всю дорогу я відчувала на собі здивовані погляди інших пасажирів. Мовляв, для чого чіплятися до людини? Все ж ок!

Але з кропивницькими перевізниками не все ок. Про це свідчать скарги на адресу міського управління транспорту і кількість членів спільноти «Громадський контроль пасажирського транспорту м.Кропивницький». Нині там близько двох тисяч скарг кропивничан, і ця цифра постійно збільшується.

Те, що з вихованням водіїв кропивницьких маршруток треба щось робити, розуміють і в міській раді. 20 липня там відбулася нарада з керівниками підприємств-перевізників, на якій чиновники разом із бізнесменами обговорювали конфліктні ситуації, що виникають між водіями та пасажирами. Найбільше від нетактовної поведінки страждають пенсіонери, проте останнім часом до них долучилися і учасники АТО, які мають посвідчення учасника бойових дій.

Який результат наради? У міськраді пообіцяли відновити роботу комісії, яка розглядатиме скарги щодо якості перевезення у громадському транспорті.

Ось останні вісті на тему «Культура кропивницьких «маршрутників». Після того, як водій (він працює на фірму «Автолегіон Варванська Ю.В») отримав наганяй від свого керівництва за хамство (відмовився перевозити пенсіонерку і її онуку з особливими потребами), він вирішив «провчити» того, хто поскаржився на нього. Це виявилася наша колега, журналістка Людмила Макей.

«Цей добродій, побачивши мене в цій машині, сильно обурювався моїм нахабством. Мовляв, хто дозволяв мені скаржитись ще й фотографувати?

– Я – офіцер! А ви опозорили мене на всю країну! – виказував мені він.

Я зауважила, що офіцеру, а тим паче чоловікові негоже хамити жінці, та ще й літній. Так само, як викидати з маршруток атошників та інвалідів.

Вислухала гнівну тираду про те, що мені треба і про що не треба писати. А на прощання цей офіцер дуже ввічливо сказав мені:

– А ви не боїтеся? Не боїтеся, що я подам на вас у суд?

Отак. Видно, виховна робота управління транспорту таки дається взнаки. Єслішо, це сарказм, а не комплімент».

Тикати дулі в обличчя, обзивати лайливими словами, висловлювати власні і безпідставні версії щодо того, звідки в пасажира посвідчення учасника АТО чи інваліда. А ще палити під час руху в салоні маршрутки, розмовляти по телефону, рушати, не пересвідчившись, що пасажир зручно розмістився в салоні… Це – стиль кропивницьких водіїв маршруток. Вони своїми діями ніби кажуть: нате вам дулю, дорогі кропивничани!.. Чому вони собі це дозволяють і чому ми дозволяємо робити це з нами – це ще одне питання, на яке варто пошукати відповіді.