ЗАКОН І РЕАЛЬНІСТЬ

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Із першого січня у переліку правил, за якими нам доводиться жити, приєдналося ще одне – правило сортування сміття. За законом «Про відходи» із 1 січня 2018 року ми мали б сортувати побутові відходи, тобто те, чим щодня наповнюємо домашні кошики для сміття. В ідеалі цих кошиків має бути чотири – для пластику, скла, паперу і металу.

 

Ще одну норму, яка стосується заборони захоронення на полігонах необроблених побутових відходів, внесли до Закону України «Про відходи» ще чотири роки тому. Там було вказано, що вона має запрацювати у 2018-му, а отже час для підготовки у місцевої влади був, і якщо на переосмислення усієї системи обробки сміття як завжди не вистачає ресурсів, то на інформаційну кампанію, яка б підготувала населення до нововведення, варто було б знайти кошти. Адже будь-яке сортування починається в головах, чи не так?

Коли у минулому році в моєму дворі, крім звичайного бака для сміття, з’явився контейнер для відходів із пластику, я подумала: ну все, Європа! Трохи згодом, крім пластикових пляшок, у нього почали кидати й інший непотріб, а ще через деякий час там з’явилася саморобна дірка, з якої мисливцям за пластиком було зручно витягувати пляшки, щоб здавати їх у пункти прийому, вторсировини. Через кілька місяців спецбак прибрали і ми повернулися до старої доброї практики – вивалювати результати своєї життєдіяльності в один бак.

Про те, що десь там, у міфічній Європі, де панує «соціальний рай», пенсіонери їздять на курорти, корупціонерів садять у тюрми, а сортування сміття – це звичайна практика, ми тільки чули. Власне саме Асоціація з ЄС вимагає від України дотримання усіх законів, що відповідають європейським нормам. Нововведення спрямоване на зменшення кількості побутових відходів, зменшення площ, відведених під сміттєзвалища, і взагалі наближає Україну до принципів відповідального ставлення до екології. Ще раз зазначу – наближає. Бо як це заведено в Україні, наявність будь-якого закону (навіть тих, що стосуються життя і смерті) не означає, що його будуть дотримуватися, а за його порушення каратимуть. Та в нас асфальт на одній вулиці заведено класти щороку восени, в сезон дощів, про яке сортування може бути мова? У країні з вибірковим законодавством закон про сортування сміття звучить як анекдот.

Новини про те, що в якихось мікрорайонах Кропивницького з’являються кілька баків для роздільного сортування сміття, варто оцінювати зі здоровим скептицизмом. Бо, скоріше за все, їх все одно забиратиме один сміттєвоз.

Навіть якщо говорити про обов’язки, які виникають з прийняттям закону, то вони є не тільки у пересічних українців, а й у держави.

Загалом навіть ті люди, які не дуже петрають в особливостях законодавства, розуміють – від написаного на папері і прийнятого депутатами до реальності – як до Києва підтюпцем. Що говорити про перспективи Кропивницького, якщо й для столиці поки що закон і реальність дуже далеко одне від одного. 

 

Loading...