НЕАНОНІМНО ПРО АНОНІМКИ

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

«З етичних питань підписи не ставимо, адже зараз такий час…» – такими словами закінчується анонімка, що днями надійшла на адресу редакції.

У ній іде мова про проблему, яку цілком під силу вирішити авторам листа, але вони чомусь вирішили покласти це на плечі журналістів. Цей лист ілюструє тенденцію, яка властива багатьом – вказати на якісь «непереливки» і чекати, поки з ними розбереться хтось інший.

Звісно, ми любимо, коли нам пишуть. Коли порушують важливе питання, ставлять гострі запитання, наводять цікаві факти, запрошують приїхати на місце, щоб допомогти «розібратися». Але часом помилково журналістів наділяють повноваженнями судді чи адвоката, забуваючи (або не знаючи), що ознакою грамотної статті є баланс думок, об’єктивність, відокремлення фактів від коментарів і ми обов’язково братимемо коментар у вашого опонента, як би вам не хотілося побачити в газеті лише вашу версію подій.

У нашому арсеналі чимало листів, у яких дописувачі просять допомогти посадити у тюрму лікаря, який неправильно, на думку, автора листа, когось лікував, просять поставити запитання міському чи сільському голові (перелік запитань у кожному листі різний), просять передати чиновникам геніальні ідеї або нарікають на смітник у їхньому населеному пункті. Але дуже часто на розв’язання деяких проблем можна витратити більше часу, ніж поки написаний рукою лист ітиме до нашої редакції (ще за такої погоди, якою балує нас початок весни).

На сторінках «Нової газети» ми часто даємо усякі інструкції і номери гарячих ліній, показуємо яким чином звичайний громадянин може брати участь у прийнятті рішень. Один із найважливіших у цьому контексті – це закон «Про звернення громадян» та закон «Про доступ до публічної інформації». А крім них, є ще гаряча лінія голови обласної держадміністрації Сергія Кузьменка, такий самий проект діє і в міській раді Кропивницького.

«Не називаємо свого прізвища, бо зараз такий час», – пишуть нам в анонімці, в якій розповідають про діяльність міського голови одного з райцентрів. А який зараз час? Час миттєвого поширення інформації, коли пост у Фейсбуці може стати приводом для звільнення, час, коли можна говорити що завгодно і за це нічого не буде. Час реформ (що б там не казали, але вони відбуваються!), коли жителі новостворених ОТГ мають нові схеми впливу на своїх керівників і вже мали б давно навчитися йти і ставити їм незручні запитання. Якщо ви хочете поговорити на цю тему – пишіть, але підписуйте листи. Бо непідписані лягають у глибоку шухляду мого робочого столу.

Ще раз наголошую: ми як і раніше чекатимемо на ваші листи. Чекаємо на ваші запрошення, хоч колектив у нас невеличкий, але маємо змогу приїхати у будь-який куточок Кіровоградщини.

Ну, і насамкінець – про весну. Вона буде, вже скоро.

Loading...