СЮДИ РЕФОРМА НЕ ДІЙШЛА

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Журналісти «Нової газети» багато бачили, мандруючи Кіровоградщиною. Нас вражала прекрасна амбулаторія в Катеринівці, ми раділи разом із селянами Іванівки, хотіли залишитися жити у Попельнастому. В результаті цих поїздок склалося враження, що між населеними пунктами, де керівники люблять людей і де байдужі до них, є величезна різниця.

 

Недарма я згадала про амбулаторію. Бо нещодавно мала досвід відвідин міської дитячої поліклініки у Кропивницькому, який і досі не можу забути. Поліклініка розташована в центрі Кропивницького, проте складається враження, що вона – це віддзеркалення ставлення міської влади до кропивничан, точніше, до підростаючого покоління. Забігаючи наперед, можна навіть зробити висновки, що такий «комфорт» може бути причиною того, що молодь так стрімко і бажано покидає Кропивницький, бо в глибокому дитинстві отримала травму, пройшовши медогляд у міській поліклініці.

Щоб отримати талончик до лікаря, їдьте сюди о сьомій ранку.

Щоб пройти медогляд – беріть із собою всю родину, щоб дід займав чергу в одного лікаря, а бабуся – в іншого. Так ви витратите на це не шість годин, а дві-три.

Щоб здати кров у лабораторії, приходьте з чоловіком – бо під кабінетом часто доходить до штовханини – за дві години, коли приймають аналізи, встигають зайти не всі бажаючі.

І це не перебільшення – про це в сюжеті на «1+1» розповідала журналістка Олена Шворак, яка на медогляд свого сина, який збирається до першого класу, витратила шість годин.

Це все журналісти «Нової газети» мали змогу перевірити на собі, звертаючись до лікарні зі своїми дітьми.

У коментарі ТСН головний лікар поліклініки поскаржився на брак коштів, мовляв, щоб відмінити талончики, як цього вимагає медреформа, запровадити електронну чергу і обладнати кабінети лікарів комп’ютерами, потрібно щонайменше чотири мільйони гривень.

А скільки треба коштів, щоб поставити мило в туалеті?

Чи щоб прибрати розвішані ганчірки на інвалідному візку у кабінеті хірурга?

Чи щоб не ставити швабру із брудною ганчіркою біля умивальника? Чи щоб вкрутити лампочку в темному коридорі?

Саме тут – у дитячій поліклініці – у сотень дітей формується досвід, який згодом може вплинути на «культуру» охорони власного здоров’я. Перелякавшись раз і назавжди облуплених стін і темряви, антуражу, що панує навколо поліклініки (саме біля облупленого і понівеченого комплексу «Пантери» діти зазвичай оговтуються від візиту до поліклініки), наступного разу дитина йтиме сюди «підготовленою», сприймаючи охорону здоров’я за тортури.

Під час приїзду Уляни Супрун до Кропивницького на площі зібралися люди, які хотіли висловитися проти медичної реформи. Та я б залюбки вийшла на пікет до міського управління охорони здоров’я, від якого в міських закладах охорони здоров’я залежить набагато більше, ніж від Уляни Супрун.