СБУ, АУ!

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

У сторіччя відродження української державності, на 27-й рік незалежності в Україні і досі трапляються події, в які важко повірити.

 

На початку серпня у рівненському селі Онишківці за підтримки Української православної церкви Московського патріархату провели фестиваль, присвячений сторіччю пам’яті царської сім’ї Романових. Світлини із цього «цікавезного» і «потрібного» дітям заходу були оприлюднені на сайті церкви Рівненської єпархії, згодом інформація просочилася у соціальні мережі і в новини центральних телеканалів. За даними сайту, в цьому фестивалі взяли участь близько 600 дітей з різних куточків України.

Як вам картинка: українські діти у вишиванках стоять на сцені під портретами російських царів…

Чи можна логічно пояснити, який стосунок має Україна і українські діти до останнього (офіційно, бо є ще Путін!) російського царя? Цікаво, що навряд чи діти могли брати участь у цьому фестивалі без згоди на це батьків і навряд чи в районі міг відбуватися настільки масштабний фестиваль без узгодження чи бодай інформування районного чи навіть обласного відділу освіти. І як далеко можуть зайти «організатори», зомбуючи наших дітей?

А ось іще один пазл: під час офіційного святкування Дня міста Володимира-Волинського, яке відзначало 1030-ту річницю, священики і парафіяни церкви Московського патріархату покинули святкові заходи через вірш Кобзаря «І мертвим, і живим», який декламував місцевий громадський активіст.

Що означає їхній вчинок? Відверту і не завуальовану зневагу до національного морального орієнтира...

Щось подібне ми бачимо і в Кропивницькому, де адепти проімперської назви ніяк не заспокояться, продовжуючи нагадувати про себе із білбордів на вулицях міста. «З Днем Незалежності, єлисаветградці» – вітають з бордів нас незрозуміло хто (бо підпису немає!). На картинці – зображення гармати (ніби українцям замало градів!) і жовто-блакитна хвиля.

Невже, приліпивши жовто-блакитну стрічку, можна безкарно видавати будь-які меседжі? Виходить, що так. Принаймні в нашому місті.

Цікаво, що оренда однієї рекламної площини такої величини коштує орієнтовно 2 тисячі гривень на місяць. Щоб надрукувати і поклеїти таку рекламу, також потрібні гроші. Отже, спонсори в прибічників проімперської назви міста є, і вони не з бідних.

Такі роздуми навіяв кадр, який запам’ятався мені, коли дивилася парад до Дня Незалежності. Якщо пам’ятаєте, участь у ньому вперше взяли військові капелани, також на дійстві були присутні священики різних віросповідань. Я звернула увагу на вираз обличчя предстоятеля УПЦ МП, коли Президент говорив про рішучість покласти край залежності українського Православ’я від російської церкви, коли казав про те, що воля неможлива, коли в полоні – душа?... Обличчя митрополита було незворушно грізним і бездушним, мені навіть здалося, ці слова він слухав з відразою…

Зовнішній ворог мав поєднати українців різних віросповідань, та в Україні він виокремив внутрішнього ворога. І більшість із нас знає йому ім’я.

Loading...