РІДНІ ГОСТІ

Інна Тільнова
Автор: Інна Тільнова

Протягом тижня в Кропивницькому коїлося щось культурно-неймовірне – з гастролями на сцені обласного театру виступав Івано-Франківський музично-драматичний театр імені Івана Франка.

Гостини почалися унікальною для нашого міста реконструкцією прибуття Українських січових стрільців на залізничний вокзал (так реальні УСС приїздили до Єлисаветграда сто років тому), згодом протягом тижня вперше в нашому місті можна було побачити вистави театру Франка, які здобули славу на весь світ. І все це безкоштовно! Хода й задала тон усьому, що в подальшому відбувалося між Франківськом і Кропивницьким. Без перебільшення – це одна з найважливіших культурних подій цьогорічної осені. Також франківці побували на Хуторі Надія, де висадили дуби, а також узяли участь у науковій конференції,

Театр Франка показував вистави, після яких хотілося мовчати, ще раз перечитувати історію і повертатися обличчям до свого роду. Можливо, звучить занадто пафосно, та так здається, що для багатьох кропивничан ці вистави стали знаковими у житті.

Ми вже писали, що проект втілили за сприяння Українського культурного фонду та за ініціативи керівника обласної організації товариства «Просвіта» Олександра Ратушняка, який, здається, для культурного розвитку Кропивницького робить більше, ніж всі разом узяті районні і обласні департаменти культур.

На останній виставі «Солодка Даруся», яка розповідає про долю родини, понівеченої радянською окупацією, поряд зі мною сиділа молода жінка. У момент, коли на сцені прозвучали слова про виселення цілої родини з села, вона гірко заплакала. Вже потім я дізналася, що цю історію вона знає не з твору Марії Матіос і сльози не могла втамувати не тільки від побаченого на сцені. Щось подібне довелося пережити її свекру, який хоч родом з Івано-Франківщини, та частину дитинства провів у Сибіру. Його батька і старшого брата відправили до Сибіру на 10 років через небажання брати участь у створенні колгоспу. Мати з молодшими дітьми поїхала за ними… Туди повезли вони свої вишивані рушники і свої пісні, там народилися інші українці, які хоч і повернулися згодом на батьківщину, та їхня пуповина була закопана в іншому місці…

Не тільки після «Дарусі», а й після кількох інших вистав можна було спостерігати, як люди виходили із залу ніби після катарсису.

Франківці перебували в Кропивницькому цілий тиждень і не тільки дарували нам можливість доторкнутися до високого мистецтва, а й самі закохувалися в наше місто, яке дало Україні корифеїв професійного театру.

Після відгуків у мережі про цей проект стало зрозумілим – така співпраця − це стратегічно важлива подія для нашого міста. Міста, де ще визирають з-за кущів біг-борди з Єлисавеградом, міста, з якого масово виїжджає інтелігенція і молодь у пошуках  комфортніших умов для життя…

 

Loading...